23 квітні 1977 року заарештували Мирослава Мариновича та
Миколу Матусевича. На їх захист УГГ подало до Президії ВР УРСР
Заяву у справі арешту членів української групи сприяння.
Кілька разів Група зверталася до світової громадськості, до країн,
що підписали Заключний Акт, до урядів УРСР, СРСР, доводячи, що в
Україні і в усьому Союзі права людини брутально порушуються.
На заклики УГГ з країн-учасниць відгукнулися лише американці, які
стали вимагати на Белградській Нараді, щоб СРСР виконував
гуманітарні статті Заключного Акту. Але їхніх зусиль було замало.
Тимчасово призупинені репресії проти гельсінкців на час цієї Наради
були поновлені після її завершення.
У листі до урядів УРСР, СРСР, урядів країн-учасниць Гельсінкських
Угод Група наводить нові й нові факти порушень прав людини. Так, про
ще один факт порушення прав людини йдеться у Заяві від травня 1977
року, де УГГ повідомляє про жахливе становище Богдана Чуйка.
Інвалід другої групи, він був відправлений на заслання після 15 років
ув’язнення. Через непрацездатність залишився без коштів на існування.
Це порушення закону – зафіксували члени УГГ, адже заборонено
застосовувати таку міру покарання, як заслання для непрацездатних
(ст.979 ВТК РРФСР)
1
.
Ще один з фактів, який УГГ доводить до відома світової
громадськості – надкритичний стан Олександра Сергієнка, сина Оксани
Мешко, який, хворий на туберкульоз та інші захворювання, перебував у
в’язниці без справжнього медичного догляду, що призвело до прогресу
хвороби, яка загрожувала смертю
2
. І такі факти непоодинокі – це
звичайна практика радянської влади.
Як вже говорилося, новим головою УГГ після арешту Миколи
Руденка став Олесь Бердник – відомий письменник-фантаст. Він
звертався до президента США Дж. Картера, Міжнародного Пен-клубу
(Нью-Йорк), першого секретаря КПУ В.9Щербицького, намагаючись
виїхати з СРСР і навіть проводив голодування. Голодував він і з приводу
арешту Руденка. Дозволу на виїзд просив багато хто з правозахисників,
але КДБ сам вирішував, кому за кордон, кому під ковпак, а кому за
ґрати.
Другим документом, що підсумовував правозахисну діяльність
Гельсінкських груп в СРСР і, зокрема, УГГ, став спільний документ
МГГ та УГГ «Нові репресії і новий етап правозахисного руху в СРСР»,
написаний наприкінці серпня 1977 року. Він має п’ять частин:
1) Як виникла Група Сприяння виконанню Гельсінкських Угод в
СРСР?
1
Там само. – С.9120.
2
Там само. – С.9124-125.