разу її побили на вулиці «невідомі», після чого її разом із художником
Василем Кулею, який намагався втрутитися, відвезли у відділення
міліції і склали протокол про те, що вона вчинила бійку і пригрозили
порушенням кримінальної справи «за хуліганство» та «опір
співробітникам міліції»
1
.
Найпідступнішим засобом боротьби з дисидентами була
фальсифікація кримінальних справ. Так, унаслідок провокації з боку
міліції 8 лютого 1979 року Василь Овсієнко був засуджений на 3 роки
ув’язнення:
«Коли ми вийшли на автобусну зупинку, щоб їх відправити вже до
Радомишля й далі, то тут проїхала повз нас машина ГАЗ-69. Проїхала
метрів сто, потім повертається назад, зупинилася коло нас: «Кто вы
такие, почему вы здесь?» – «Я – Оксана Яківна Мешко, а ви хто?» –
каже їм Оксана, і Ольга теж дістала паспорта. Вони запихають нас у
машину, нічого не пояснюючи: «Садитесь, садитесь». Нас в сільраду
повезли, там обшукали, розділили всіх окремо в різних кімнатах,
обматюкали, звичайно ж. Зокрема, я відмовлявся будь що говорити їм –
чого вони зі мною так поводяться? Чого, власне? Ми ж нічого не
порушили. Що ми, громадський порядок порушили, чи що? Одне слово,
то була історія дуже бридка. Я відмовлявся відповідати. Зрештою,
міліціонер схопив мене за комір і попустив у двері, – згадує Василь
Овсієнко. – Ну, я як джентльмен, бо образили в моїй присутності жінок,
1 грудня 1978 року подав заяву до прокуратури про те, що щодо нас
було порушено декілька статей Кримінального Кодексу. Результат
виявився досить швидко. Вже 8 грудня, коли я наступного разу приїхав
на відмітку до міліції, то мій наглядач Віктор Славинський, котрий, до
речі, був при тому, як нас затримували в селі, з великою радістю
повідомив мені, що мене чекають у прокуратурі. Я пішов у прокуратуру,
і там мені оголосили про порушення кримінальної справи проти мене за
опір працівникам міліції з застосуванням насильства»
2
.
6 березня 1979 року був заарештований Олесь Бердник. УГГ
очолила Оксана Мешко.
Уночі з 9 на 10 березня, після обшуку й вилучення рукопису великої
праці з історії України, в очікуванні неминучого арешту, доведений КДБ
до відчаю, Михайло Мельник заподіяв собі смерть. 26 березня УГГ
оголосила безномерний, надзвичайний випуск «Інформаційного
бюлетеня». У червні вийшов його п’ятий випуск.
22 травня 1979 року відбулося поховання відомого українського
поета і композитора Володимира Івасюка – автора популярної пісні
«Червона рута», якого, як вважають, було вбито працівниками
1
УГГ. Т1. – С.957.
2
Аудіоінтерв’ю з В.9Овсієнком. – Взяте Б.9Захаровим, 1997 // Архів ХПГ. – С.911.