Автор: Василь Чапленко
Опубліковано: Нью-Йорк, 1955 Сторінок: 328 с.
Опис: Український Технічний Інститут у Нью-Йорку, Катедра Українознавства Методологічно ця праця побудована в двох площинах — а) зовнішньої історії української літературної мови і б) середового (внутрішнього) її розвитку. Читачі, мабуть, звернуть увагу на те, що в нашому курсі питому історичну вагу діяльности окремих діячів та письменників визначено не так, як у звичних курсах історії українського письменства. Це зв'язано з тим, що ми брали на у-вагу їхню мовну діяльність, а не літературну. У декого з них і та й та діяльність мають однакову вагу, як от у Т. Шевченка (через те йому й приділено „звичне" велике місце), у декого мовна діяльність має менше значення супроти його літературної творчости, як от у І. Франка (тим то йому й не присвячено окремого розділу) і, нарешті, є такі, що іхця мовна діяльність перевищує їхні літературні заслуги. Б. Грінченко — один з найбільших діячів у царині українського мовотворення). Бувши свідомий хиб своєї праці, автор заздалегідь просить фахівців-мовознавців указувати йому прогалини й помилки, щоб їх можна було при повторному виданні виправити (якщо взагалі ця праця на те заслуговуватиме).
І ще одно : відсутність на еміграції відповідної джерельної літератури не дала авторові змоги подати скрізь повні бібліографічні дані, зокрема є випадки, коли не можна було подати сторінки, з якої взято цитату. З цієї ж причини авторові частенько доводилось подавати цитати запосередництвом інших авторів, а не безпосередньо брати їх з відповідних текстів.
Опубліковано: Нью-Йорк, 1955 Сторінок: 328 с.
Опис: Український Технічний Інститут у Нью-Йорку, Катедра Українознавства Методологічно ця праця побудована в двох площинах — а) зовнішньої історії української літературної мови і б) середового (внутрішнього) її розвитку. Читачі, мабуть, звернуть увагу на те, що в нашому курсі питому історичну вагу діяльности окремих діячів та письменників визначено не так, як у звичних курсах історії українського письменства. Це зв'язано з тим, що ми брали на у-вагу їхню мовну діяльність, а не літературну. У декого з них і та й та діяльність мають однакову вагу, як от у Т. Шевченка (через те йому й приділено „звичне" велике місце), у декого мовна діяльність має менше значення супроти його літературної творчости, як от у І. Франка (тим то йому й не присвячено окремого розділу) і, нарешті, є такі, що іхця мовна діяльність перевищує їхні літературні заслуги. Б. Грінченко — один з найбільших діячів у царині українського мовотворення). Бувши свідомий хиб своєї праці, автор заздалегідь просить фахівців-мовознавців указувати йому прогалини й помилки, щоб їх можна було при повторному виданні виправити (якщо взагалі ця праця на те заслуговуватиме).
І ще одно : відсутність на еміграції відповідної джерельної літератури не дала авторові змоги подати скрізь повні бібліографічні дані, зокрема є випадки, коли не можна було подати сторінки, з якої взято цитату. З цієї ж причини авторові частенько доводилось подавати цитати запосередництвом інших авторів, а не безпосередньо брати їх з відповідних текстів.