Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора
філологічних наук: 10.02.01 — Українська мова. — Інститут
мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України. — Київ, 2016. — 36 с.
Мета дисертації — дослідити мовно-виражальні засоби, які впливають
на комунікативність і стильову довершеність сучасних
українськомовних наукових текстів. Наголошено на важливому значенні
мови для розвитку творчого мислення; обґрунтовано
теоретико-методологічні засади аналізу наукового мовлення в
нормативному аспекті; запропоновано критерії оцінювання стильової
витриманості наукових текстів. Виявлено й критично проаналізовано
властиві псевдонауковому мовленню стильові помилки та комунікативні
вади; з’ясовано культурно-історичні та психологічні передумови його
появи; показано його невідповідність прагматичним, естетичним та
етичним нормам наукової комунікації.
Доведено можливість і доцільність аналізу наукового мовлення з
погляду виразності й читабельності, зроблено спробу обґрунтувати
окремі норми наукового стилю, поглибити уявлення про властиві йому
комунікативні якості. Досліджено виражальні засоби та механізми
сприйняття, які забезпечують повноцінне засвоєння наукової
інформації, підтримують увагу, заохочують до співдумання.
Сформульовано практичні рекомендації авторам і редакторам наукових
текстів.
Ключові слова: стильова норма, стильова помилка, мовна критика,
комунікативні якості мовлення, науковий стиль, псевдонауковий
стиль, науковий жаргон, термін, лексичні запозичення, багатослів’я,
мовний вплив, мовна маніпуляція, діалогічність, виразність,
читабельність, ясність, стислість, композиція тексту, авторська
індивідуальність, розмовність, експресивність.