Шмідт Лія. Свої, чужі, інші

Київ: Гамазин, 2008. — 409 с. Добре мати мудрих батьків, гарний дім, вчитися у школі, мріяти про університет і знати, що все у твоєму житті буде правильно… А якщо єдине, що тобі лишається, це принеси, віднеси, забирайся геть, якщо твої друзі – жебрак, сирота й старий сліпий злодій, якщо ти дивишся на світ не з чисто вимитого віконця ошатної садиби, а з придорожньої ковбані – то й своїх та чужих ти міряєш не вагою кошеля з грішми, а такими застарілими поняттями, як вірність, добро і милосердя.
І якщо раптом на одній шальці терезів опиняється життя когось зі своїх – то й на іншу ти не роздумуючи кинеш своє життя.
А хіба може бути інакше?
Це вельми незвичайна дитяча книга, своєрідне "чорне фентезі" для дітей, хоча й фентезі як такого - надприродних подій - тут немає. Авторка написала все як є про життя маленького вуличного злодія: мати-повія, злидні, голод, жорстокість та зневага оточення, байдужість та продажність можновладців, і спромоглася жодного разу не скотитися до вульгарності або "чорнухи", ще й знайшла щире обґрунтування для шляхетності та доброти - всього того, за що ми цінуємо дитячі книги.