Вінніпег: Друкарня "Канадійського фермера", 1919. — 252 с.
Опис: Степан Йосипович Смаль-Стоцький (*8 січня 1859, Немилів — †17
серпня 1939, Краків) — мовознавець і педагог; визначний
громадсько-політичний, культурний і економічний діяч Буковини.
Народився у селянській родині в с. Немилові Радехівського повіту
(Галичина). У 1878—1884 учився в Чернівецькому і Віденському (учень
Ф. Міклошіча, у якого 1885 габілітувався) університетах.
У 1885—1918 рр. - професор Чернівецького університету, з 1921 р. — Українського вільного університету в Празі. Дійсний член НТШ (з 1899), ВУАН (з 1918), Слов'янського Інституту в Празі (з 1928) та ін. Смаль-Стоцький один з керівників національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; голова студентського товариства «Союз» у Чернівцях (1879—1882), співзасновник товариств «Народний Дім», «Буковинський Боян», «Руська Школа» й інших, активний діяч «Руської Бесіди». Був дійсним членом Слов'янського інституту у Празі.
1892—1911 посол від національно-демократичної партії до буковинського сейму (1904—1910 заступник маршала; довголітній член Крайового Виділу і Крайової Шкільної Ради), 1911—1918 посол до віденського парламенту.
Спільно з Миколою Васильком та іншими Смаль-Стоцький добився цілковитої рівноправності українців в адміністрації й політичному житті Буковини; завдяки його заходам і працям (він уклав першу шкільну граматику української мови — 4 видання: 1893, 1907, 1922 і 1928) введено (1893) фонетичний правопис у середніх школах Буковини, а згодом розбудовано українське (зокрема середнє) шкільництво.
В економічній ділянці як голова «Руської Каси» та «Селянської Каси» (з 1903) намагався розбудувати українську кооперацію; невдача на цьому відтинку спричинила 1910 розбиття українського громадського життя на Буковині і послаблення політично-громадської діяльності Смаль-Стоцького. На зростання українського національного руху на Буковині вплинула також його наукова робота, публіцистична та педагогічна діяльність. Під час першої світової війни як діяч Союзу Визволення України вів культурну працю в таборі українських полонених у Раштаті; 1917 голова Бойової Управи Січових Стрільців. 1919 посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею Визвольної Боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН.
Могила Смаль-Стоцького у Кракові Як мовознавець Смаль-Стоцький після студій про аналогію в історії української іменної відміни написав разом з Т. Ґартнером «Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache» (1913), де доводив, що українська мова постала безпосередньо з праслов, а ідея прасхідньо-слов'янської мови позбавлена ґрунту. Цей погляд боронив і пізніше, особливо в праці «Розвиток поглядів про сім'ю слов'янських мов та їх взаїмне споріднення» (1925, 1927).
У 1885—1918 рр. - професор Чернівецького університету, з 1921 р. — Українського вільного університету в Празі. Дійсний член НТШ (з 1899), ВУАН (з 1918), Слов'янського Інституту в Празі (з 1928) та ін. Смаль-Стоцький один з керівників національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; голова студентського товариства «Союз» у Чернівцях (1879—1882), співзасновник товариств «Народний Дім», «Буковинський Боян», «Руська Школа» й інших, активний діяч «Руської Бесіди». Був дійсним членом Слов'янського інституту у Празі.
1892—1911 посол від національно-демократичної партії до буковинського сейму (1904—1910 заступник маршала; довголітній член Крайового Виділу і Крайової Шкільної Ради), 1911—1918 посол до віденського парламенту.
Спільно з Миколою Васильком та іншими Смаль-Стоцький добився цілковитої рівноправності українців в адміністрації й політичному житті Буковини; завдяки його заходам і працям (він уклав першу шкільну граматику української мови — 4 видання: 1893, 1907, 1922 і 1928) введено (1893) фонетичний правопис у середніх школах Буковини, а згодом розбудовано українське (зокрема середнє) шкільництво.
В економічній ділянці як голова «Руської Каси» та «Селянської Каси» (з 1903) намагався розбудувати українську кооперацію; невдача на цьому відтинку спричинила 1910 розбиття українського громадського життя на Буковині і послаблення політично-громадської діяльності Смаль-Стоцького. На зростання українського національного руху на Буковині вплинула також його наукова робота, публіцистична та педагогічна діяльність. Під час першої світової війни як діяч Союзу Визволення України вів культурну працю в таборі українських полонених у Раштаті; 1917 голова Бойової Управи Січових Стрільців. 1919 посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею Визвольної Боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН.
Могила Смаль-Стоцького у Кракові Як мовознавець Смаль-Стоцький після студій про аналогію в історії української іменної відміни написав разом з Т. Ґартнером «Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache» (1913), де доводив, що українська мова постала безпосередньо з праслов, а ідея прасхідньо-слов'янської мови позбавлена ґрунту. Цей погляд боронив і пізніше, особливо в праці «Розвиток поглядів про сім'ю слов'янських мов та їх взаїмне споріднення» (1925, 1927).