варного виробника, результатом якого є переворот у попередньому суспільстві
1
. Саме цим
переворотом зумовлено виникнення міст, писемності, держави, права, які вказують на якісну
відмінність епохи варварства від епохи цивілізації. Тому цивілізація не є чимось закінченим,
завершеним, повністю оформленим. Навпаки, це початок становлення, формування людської
цивілізації як людства в цілому та багатоманіття цивілізацій у вузькому значенні цього термі-
на для позначення якісної специфіки, своєрідності тієї чи тієї країни, групи країн, окремого
народу на конкретно-історичному етапі розвитку.
1
Див.: Маркс К, Знгельс Ф. Сочинения. - Т. 21. - С. 173.
215
Тобто цивілізація, як стан розвитку людства, виникає на певному рівні розвитку людської
культури
1
. Оскільки культура — явище конкретно-історичне, то такий самий характер мають
ці цивілізації, які формуються на основі певних культур. Тому зміст терміна "цивілізація" у
вузькому значенні можна розглядати як конкретно-історичне буття культури в певних
географічних, геологічних, гідро-географічних, кліматичних, етнічних умовах. Саме такий
підхід дає можливість об'єктивно аналізувати, скажімо, стародавню єгипетську цивілізацію, її
особливості в період середньовіччя, нового часу або сьогодення, чи будь-яку іншу; він дає
розуміння матеріальних і духовних передумов усього багатоманіття цивілізацій, їх єдності та
відмінності. Себто такий підхід відкриває можливість дати типологію цивілізацій як у
горизонтальному плані в якийсь історичний момент часу (просторове багатоманіття), так і у
вертикальному плані — адже народи в своєму розвитку переходять від одного рівня
цивілізації й цивілізованості до іншого.
Досліджуючи проблеми цивілізації, необхідно звернути увагу на внутрішнє і зовнішнє
історичне середовище. Перше являє собою інтегральну якісну визначеність усіх внутрішніх
факторів (економіка, політика, духовність) та особливості їхньої взаємодії.
Зовнішнє середовище — це сукупність соціальних і природних факторів, які діють ззовні на
внутрішні процеси і надають цивілізації конкретно-історичну специфіку. Зовнішні фактори
впливають на напрямок розвитку цивілізації, тривалість її існування, особливості культури.
Зовнішнє історичне середовище включає взаємовідносини між цивілізаціями, взаємовплив
народів, що стоять на різних етапах розвитку. Досліджуючи ці взаємовідносини, К. Маркс
дійшов висновку, що високорозвинена цивілізація асимілює менш розвинену незалежно від
часу їх виникнення і тривалості існування
2
.
1 „ ...
Культуру ми розглядаємо як сукупність матеріальних І духовних цінностей, як штучний світ (не природний, хоча і природні
явища суспільство наділяє соціальними функціями), створений людством, який забезпечує спадкоємність поколінь, є
різноманітними формами діяльності людей та сприяє становленню людськості в людині та суспільстві в цілому.
2
Див.: Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - Т. 9. - С. 223. 216
Зокрема, він звернув увагу на те, що завойовники — араби, монголи, попри їхні воєнні
перемоги, були асимільовані більш розвиненими цивілізаціями — індійською та російською.
Цивілізація під впливом суперечностей, що в ній виникають, має висхідну та низхідну лінію
історичного розвитку. Ці тенденції притаманні цивілізації в широкому та вузькому значеннях
цього терміна.
Стан цивілізації, її існування багато в чому залежать від таких факторів, як зростання
населення та рівень розвитку продуктивних сил, необхідних для забезпечення життєвих
потреб населення. Якщо, скажімо, в античних цивілізаціях через недостатній розвиток
продуктивних сил надлишок населення в містах-державах (полісах) міг становити загрозу їх
існуванню, то в цивілізаціях нового часу такою загрозою стає надлишок продуктивного
населення, яке не може використати свої можливості для зростання виробництва. Найбільш
стійкими є ті цивілізації, в яких підтримується рівновага між ростом народонаселення і рівнем
розвитку продуктивних сил.
Історичний процес демонструє, що .розвиток цивілізацій від окремих локальних цивілізацій
спрямований до утворення всесвітньої цивілізації. Цей процес реалізується через виникнення і
вирішення глобальних проблем сучасності.
На відміну від держави цивілізація не має чітко окреслених кордонів. Сфера її впливу,
сконцентрованого в центрі (ядро цивілізації), розсіюється з віддаленням ядра і межує зі
сферою впливу іншої цивілізації, вступаючи з нею в дифузну взаємодію чи конфронтацію.
Цивілізація характеризує єдність історичного процесу. Насамперед із часу виникнення