Івасюк Михайло. Балада про вершника на білому коні

Київ: Дніпро, 1988. — 524 с. У романні «Балада про вершника на білому коні» письменник розгорнув широку панораму боротьби буковинців за кращу долю у другій половині XVII століття і реабілітував народного ватажка Мирона Дитинку, показавши, що це був не «розбійник», як твердили декотрі молдавські літописці, а достеменний лицар з благородними і високими пориваннями, великий і в любові до рідної землі, і в коханні до прекрасної подруги, а згодом і дружини Артемії.
.Роман "Серце не камінь" розповідає про долі людей села Боровичі в перші дні Другої світової війни.
"Серце не камінь" вийшов 1978 року. Після 1991-го критики дорікали Івасюкові, що, мовляв, він зробив реверанс комуністам, зобразивши позитивними барвами організаторів колгоспів на Буковині. Можливо, закид справедливий. Хоча ті ж критики до 1991-го писали дещо інше. Але не знаходимо сьогодні, при всій розмаїтості друкованої продукції твору, в якому б із такою силою і майстерністю була зображена шляхетність людських почуттів, повага до особистості, прагнення цієї особистості не лише до власної волі, а й до свободи всіх.