Федькович Юрій. Поетичні, прозові, драматичні твори. Листи

Київ: Наукова думка, 1985. — 578 с. Він прийшов у літературу з українських Карпат, з Гуцульщини, краю, що одухотворив художнє слово письменника вічно живою народною поезією.
Поєднавши назавжди свою долю з долею рідного краю, він думками, художньою уявою обіймав усі українські землі, розмежовані у той час кордонами двох монархій — російської та австро-угорської.
Він перший на Буковині почав писати народною мовою; продовжуючи і розвиваючи традиції Маркіяна Шашкевича, Тараса Шевченка, став основоположником нової української літератури на буковинській землі. Поетичні твори.
Прозові твори.
Люба — згуба.
Серце не навчити.
Хто винен?
Штефан Славич.
Сафат Зінич.
Побратим.
Три як рідні брати.
Кобзар і жовняри.
Опришок.
Безталанне закохання.
Жознярка.
Драматичні твори.
Довбуш, або Громовий топір і знахарський хрест.
Як козам роги виправляють.
Листи.
Примітки.