Нью-Йорк: В-во Нью-Йоркської групи, 1978. - 384 с.
Богдан-Юрій Миколайович Кравців (псевдоніми — Граф, Остап, Самітній
олень, Шевчик) (5 травня 1904, село Лоп'янка, Рожнятівського
району, Галичина — † 21 листопада 1975, Рутерфорд, Нью-Джерсі, США)
— український поет, перекладач, редактор, критик.
Богдан Кравців – один з небагатьох наших поетів, до творчості яких прихильно ставились критики з принципово відмінними світоглядними позиціями. Доброзичливо відгукується про нього вимогливий Ігор Качуровський, прихильно пише Богдан Рубчак, а Богдан Бойчук упорядкував та супроводив передмовою «Зібрані твори» Кравцева (втім, були і неприхильні до поета критики, приміром, Юрій Шерех).
Як і багато (якщо не більшість) галицьких інтелігентів, походив з родини священників. Вчився в Таємному українському університеті, згодом – у Львівському університеті. Ще з молодих років життя Кравців вирізнявся політичною активністю. Він був одним з лідерів українського студентського руху, стояв біля витоків українського націоналістичного руху: в 1927-1929 роках був головою української націоналістичної молоді, а згодом першим головою Краєвої екзекутиви Організації Українських Націоналістів у Західній Україні. Активно брав участь у пластовому русі (про це згадує і Ростислав Кедр у цитованій мною у відповідній темі поемі «Лісові Чорти»), редагував пластовий журнал "Молоде життя". Можливо, не варто було б детально зупинятись на цих деталях біографії поета, якби вони не відбилися на його творчості. Але про це – згодом.
У поетичне життя Львова Кравців вступає у самому кінці 20-х років: у 1929-му виходить його перша збірка "Дорога", а наступного, 1930 року, виходить друком друга його збірка – "Промені", яка містила вірші, що належать до того самого періоду творчості. Богдан Кравців належав до того покоління галицьких поетів, яке пильно придивлялося до творчості поетів наддніпрянських, і чимало звідти для себе взяло (відомо ж, як Антонич важко, але наполегливо вчився літературній мові, читаючи вірші поетів-наддніпрянців). Про це пише і Богдан Бойчук у передмові до першого тому «Вибраних творів» Кравцева, що вийшли у Нью-Йорку в 1978 році: «Як багато перших збірок, "Дорога" покреслена численними лініями відгуків і перегуків. Помітні там відгомони Тичини, які, тому що вони чужі творчій природі Кравцева, скоро заникають; досить наглядні в цій збірці неоромантичні впливи — Влизько, Яновський і ранній Рильський — це унагляднює вірш "До островів білих" (у «Зібраних творах» – «До островів світлих» - О.О.), який своєю назвою, темою і тонацією дуже рильківський (рильськівський? – О.О.). Згодом приходять впливи Рільке і Зерова, які вже були далеко природніші і ближчі Кравцеву, і саме вони визначили основні напрямні його поетичної дороги». Одначе, зазначає критик, «що дуже прикметне, тут є оте звертання до пра-первісних джерел, є намагання вживати не так, може, архаїзовану мову, як маловживані слова із словника народньої поетики, є шліфованість рядків; всі ці властивості будуть пізніше вивершені і доведені до стилістичної завершености у збірці "Глосарій"». Про любов Кравцева до рідких, архаїчних слів, що роблять його поезію такою яскраво-неповторною, ще буде сказано згодом, а тут хотілося б відзначити формальні пошуки поета в перших збірках: попри невеличкий об’єм, у галузі метрики та строфіки – це чи не найбагатші збірки Кравцева, а «Дорога» містить ще й вісім поезій у прозі – єдиний випадок у його поетичній біографії. Варто підкреслити, що вже на початку творчості він звертається до сонету…
Автор 11 збірок поезій, член ОУП «Слово», активний діяч українського націоналістичного руху, активіст Української військової організації, Союзу української націоналістичної молоді. Перший крайовий провідник ОУН.
Богдан Кравців – один з небагатьох наших поетів, до творчості яких прихильно ставились критики з принципово відмінними світоглядними позиціями. Доброзичливо відгукується про нього вимогливий Ігор Качуровський, прихильно пише Богдан Рубчак, а Богдан Бойчук упорядкував та супроводив передмовою «Зібрані твори» Кравцева (втім, були і неприхильні до поета критики, приміром, Юрій Шерех).
Як і багато (якщо не більшість) галицьких інтелігентів, походив з родини священників. Вчився в Таємному українському університеті, згодом – у Львівському університеті. Ще з молодих років життя Кравців вирізнявся політичною активністю. Він був одним з лідерів українського студентського руху, стояв біля витоків українського націоналістичного руху: в 1927-1929 роках був головою української націоналістичної молоді, а згодом першим головою Краєвої екзекутиви Організації Українських Націоналістів у Західній Україні. Активно брав участь у пластовому русі (про це згадує і Ростислав Кедр у цитованій мною у відповідній темі поемі «Лісові Чорти»), редагував пластовий журнал "Молоде життя". Можливо, не варто було б детально зупинятись на цих деталях біографії поета, якби вони не відбилися на його творчості. Але про це – згодом.
У поетичне життя Львова Кравців вступає у самому кінці 20-х років: у 1929-му виходить його перша збірка "Дорога", а наступного, 1930 року, виходить друком друга його збірка – "Промені", яка містила вірші, що належать до того самого періоду творчості. Богдан Кравців належав до того покоління галицьких поетів, яке пильно придивлялося до творчості поетів наддніпрянських, і чимало звідти для себе взяло (відомо ж, як Антонич важко, але наполегливо вчився літературній мові, читаючи вірші поетів-наддніпрянців). Про це пише і Богдан Бойчук у передмові до першого тому «Вибраних творів» Кравцева, що вийшли у Нью-Йорку в 1978 році: «Як багато перших збірок, "Дорога" покреслена численними лініями відгуків і перегуків. Помітні там відгомони Тичини, які, тому що вони чужі творчій природі Кравцева, скоро заникають; досить наглядні в цій збірці неоромантичні впливи — Влизько, Яновський і ранній Рильський — це унагляднює вірш "До островів білих" (у «Зібраних творах» – «До островів світлих» - О.О.), який своєю назвою, темою і тонацією дуже рильківський (рильськівський? – О.О.). Згодом приходять впливи Рільке і Зерова, які вже були далеко природніші і ближчі Кравцеву, і саме вони визначили основні напрямні його поетичної дороги». Одначе, зазначає критик, «що дуже прикметне, тут є оте звертання до пра-первісних джерел, є намагання вживати не так, може, архаїзовану мову, як маловживані слова із словника народньої поетики, є шліфованість рядків; всі ці властивості будуть пізніше вивершені і доведені до стилістичної завершености у збірці "Глосарій"». Про любов Кравцева до рідких, архаїчних слів, що роблять його поезію такою яскраво-неповторною, ще буде сказано згодом, а тут хотілося б відзначити формальні пошуки поета в перших збірках: попри невеличкий об’єм, у галузі метрики та строфіки – це чи не найбагатші збірки Кравцева, а «Дорога» містить ще й вісім поезій у прозі – єдиний випадок у його поетичній біографії. Варто підкреслити, що вже на початку творчості він звертається до сонету…
Автор 11 збірок поезій, член ОУП «Слово», активний діяч українського націоналістичного руху, активіст Української військової організації, Союзу української націоналістичної молоді. Перший крайовий провідник ОУН.