Стасюк Анджей. Фадо

Київ: Грані-Т, 2010. - 152 с. «Фадо» португальською означає «доля», але передовсім так називається меланхолійна пісня, в якій вилився смуток за безповоротно втраченим. У книжці Анджея Стасюка фадо з'являється лише раз, мимохідь, ніби випадково, але атмосферою тужного співу пронизані чи не всі його оповіді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, побачена й відчута з однієї-єдиної, авторової, перспективи. Бо у фокусі кожної оповіді — ціле життя і цілий світ, із його тривогами, радостями, самотністю, вдячністю, врешті — з його спокоєм. «Мала» есеїстика Стасюка — це особливе поєднання меланхолії з філософією, чутливості зі спостережливістю, поетичної прозорості з інтелектуальною глибиною. Читаєш — і хочеться робити позначки, цитувати, розповідати іншим, обговорювати. Бо все, про що він пише, вже не просто близьке: воно ближче за будь-яку близькість.
Юрій Андрухович Стасюкові пощастило: він зміг стати самим собою. І разом з тим — відразу — пощастило всьому, до чого він торкається. Самими собою стали слова, ландшафти, речення, сторінки, освітлення, невипадкові місця і випадкові люди. Зовсім недалеко до того, щоби собою зробилися читачі його слів, ландшафтів, речень, сторінок, освітлення, невипадкових місць і випадкових людей.
Тарас Прохасько

Переклад із польської Богдани Матіяш