К.: Наукова думка, 1985. - 577 с.
У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням.
На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя»
Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст. Зімст.
Анатолій Свидницький. П. П. Хропко 5.
Люборацькі. Сімейна хроніка.
ОПОВІДАННЯ. НАРИСИ. ВІРШІ.
Оповідання та нариси.
Два упрямых.
На похоронах.
Неразгаданньїй преступник.
Пачковозы.
Конокрады.
Попался впросак.
Шинкарь.
Жебраки. Очерк из бита подольских компрачикосов.
«Хоч з мосту та в воду».
Железный сундук.
За год до холеры.
Гаврусь и Катруся.
Арендарь.
Туда и обратно.
Народні оповідання.
Проти сили не попреш; з чим родився, з тим і вмреш.
Недоколисана.
Вірші.
«Україно, мати наша».
«В полі доля стояла».
Горлиця.
«Росте долом березина».
ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ ТА СТАТТІ.
Злой дух (Народньїе южнорусские поверья).
Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського.
Великдень у подолян (По поводу «Бита подолян» Шейковского Випуск 1-й, 1860 г., Киев).
Остатки от времен доисторических (Народньїе предания).
Листи.
Примітки.
Пояснення слів.
У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням.
На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя»
Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст. Зімст.
Анатолій Свидницький. П. П. Хропко 5.
Люборацькі. Сімейна хроніка.
ОПОВІДАННЯ. НАРИСИ. ВІРШІ.
Оповідання та нариси.
Два упрямых.
На похоронах.
Неразгаданньїй преступник.
Пачковозы.
Конокрады.
Попался впросак.
Шинкарь.
Жебраки. Очерк из бита подольских компрачикосов.
«Хоч з мосту та в воду».
Железный сундук.
За год до холеры.
Гаврусь и Катруся.
Арендарь.
Туда и обратно.
Народні оповідання.
Проти сили не попреш; з чим родився, з тим і вмреш.
Недоколисана.
Вірші.
«Україно, мати наша».
«В полі доля стояла».
Горлиця.
«Росте долом березина».
ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ ТА СТАТТІ.
Злой дух (Народньїе южнорусские поверья).
Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського.
Великдень у подолян (По поводу «Бита подолян» Шейковского Випуск 1-й, 1860 г., Киев).
Остатки от времен доисторических (Народньїе предания).
Листи.
Примітки.
Пояснення слів.