Гончарук П.С. Історія України з найдавніших часів до початку ХХ століття

Подождите немного. Документ загружается.

Україна у ХIX cт. ... 421

IV. Соціалістичний утопізм

Проти реакційної ідеології табору кріпосників в середині 40-х

років ХІХ ст. виступили борці, які вимагали ліквідації самодержавст-

ва та його феодально-кріпосницької системи. Очолюваний В.Г.Бєлін-

ським, О.І.Герценим. Т.Г.Шевченком та іншими видатними діячами

визвольного руху антицаристський та антикріпосницький табір став

носієм нових потреб суспільного розвитку, носієм інтересів народних

мас. У перших рядах цього табору виступили петрашевці та кирило-

мефодіївці.

Як відомо, вчення західноєвропейських утопічних соціалістів

мало значний вплив на формування демократичних та соціалістич-

них ідей в цілому і в Україні зокрема. Петрашевці і кирило-

мефодіївці уважно вивчали соціалістичні ідеї Західної Європи, осо-

бливо Сен-Сімона і Фур'є.

Проте ні петрашевці, ні кирило-мефодіївці не були послідовни-

ками цих ідей в повному розумінні цього слова. Частина петрашевців

та кирило-мефодіївців не прийняла, наприклад, ідей західноєвропей-

ських соціалістів-утопістів про можливість мирним шляхом побуду-

вати гармонійне суспільство, про співжиття і мирне вростання в це

суспільство різних станів і класів існуючої політичної влади тощо.

Значна частина кирило-мефодіївців, як уже було сказано, не

мислила побудови щасливого суспільства без революційної бороть-

би народу, без ліквідації царського деспотизму та поміщицького зе-

млеволодіння. Отже, помилку роблять ті автори, які прагнуть меха-

нічно перенести реакційні положення західноєвропейського хрис-

тиянського соціалізму 40-х років ХІХ ст. на кирило-мефодіївців

Аналіз “Книги буття” показує, що члени Товариства виступили

противниками не тільки кріпосницького, а й всякого іншого гніту.

Вони, як і кращі люди того часу, мріяли створити таке суспільство,

в якому б не було приниження та гноблення людини людиною, не

було б привласнення чужої праці. Слід, однак, зауважити, що про

таке суспільство вони мали загальну, ще мало виразну уяву. Ми “не

усвідомлювали ясно, – писав М.І.Костомаров, – що буде ця нова,

слов'янська будова”

Значна частина кирило-мефодіївців мріяла про таке суспільство,

в якому були б скасовані всякі стани та ліквідовано поміщицьке зем-

леволодіння. Кобзар, наприклад, твердив, що земля повинна бути по-

Розділ V. 422

вернена “неситими поміщиками” її законним власникам. У творі “Хо-

лодний Яр” (1845), звертаючись до кріпосників, він у гніві писав:

Ви – розбійники неситі,

Голодні ворони.

По якому правдивому,

Святому закону

І землею, всім даною,

І сердешним людом

Торгуєте? Стережіться ж,

Бо лихо вам буде,

Тяжке лихо!.. ”

На соціалістичний характер поглядів Т.Г.Шевченка у свій час

звернув увагу ще А.В.Луначарський. Аналізуючи творчість Кобза-

ря, він робить справедливий висновок, що Т.Г.Шевченко не тільки

поет народний, а й “поет глибоко революційний і духом своїм соці-

алістичний”. Луначарський зауважував, що Шевченко є одним із

тих “небагатьох поетів, справжніх предтеч і поборників великої ви-

звольної боротьби за справжню свободу, рівність і братерство, які

можливі тільки при соціалізмі”

Як і Т.Г.Шевченко, один з засновників Товариства В.М.Біло-

зерський вважав, що людям повинно бути повернуто те, що їм на-

лежало і що від них забрано. Пояснюючи “Статут” Товариства,

В.М.Білозерський писав, що кирило-мефодіївці нічого не хотіли

егоїстичного, панського, а навпаки, мали привести до повороту на-

родних прав і скасування всього, що не погоджується з людською

гідністю. Трохи пізніше в листі до Герцена (1859) Костомаров у ду-

сі ідей Товариства пояснював, що земля належить “до того народу,

який її здавна заселяв, заселяє, обробляє”

Кирило-мефодіївцям уявлялось, що в новому суспільстві земля

повинна бути розділена між людьми порівну. “Приймаємо, – запи-

сали вони у свій "Статут", – що кожне плем'я повинно… дотриму-

ватись цілковитої рівності громадян за їх народженням, християн-

ським віросповіданням і достатком”

. Згадана вище ідея про необ-

хідність боротьби за правову, станову і майнову рівність людей

знайшла свій вираз і в інших документах Товариства.

Зокрема, в “Статуті” кирило-мефодіївці записали, що “Товари-

ство буде старатися завчасно про викорінення рабства і всякого

приниження нижчих класів”

. Ідея “загальної рівності і свободи”

Україна у ХIX cт. ... 423

висловлена також в зверненнях до російського, українського та

польського народів

та “Книзі буття” (§ 42).

Ці та інші факти є свідченням того, що кирило-мефодіївці мрі-

яли про створення такого суспільства, яке б забезпечило всім людям

щастя. Члени Товариства сподівалися, що майбутнє гармонійне су-

спільство виросте з надр сільської общини, що саме вона здатна ро-

зкрити в собі такі форми суспільного життя, які забезпечать наді-

лення селян землею, ліквідацію поміщицького землеволодіння, за-

провадження демократичного управління, освіту народу, чистоту

релігійних заповітів тощо.

У сільській общині, на думку Г.Л.Андрузького, не повинно

бути ні поміщиків, ні поміщицького землеволодіння. В ній

життя людей спрямовується сільською управою, в діяльності

якої беруть участь широкі верстви населення. Земля, на його

думку, повинна стати власністю общини і наділятися селянам

згідно з рішенням сільської управи. Всі люди в общині

Г.Л.Андрузького щасливі і заможні.

Про одну з таких общин, вже будучи на засланні, Г.Л.Ан-

друзький розповідає: “в цьому селі (у них називається общи-

ною) дві тисячі сімейств, з лишком тисяча будинків, великий

красивий храм, богадільня, школа, магазин, каса, управа. Бу-

дови кам'яні, часто двоповерхові… Вулиці викладені тор-

цем…широкі і завжди прорізані бульварами… Вічна тишина

і мимоволі вас дивує тільки вечір – община раптом оживає…

Пісні, музика, танці, звідусіль вас захоплюють…”

На його думку, в цій общині селянину не важко сплатити в ка-

зну 7 крб. податку грішми та стільки ж податку натурою, які будуть

використані на утримання виборних сільських старшин, чиновників

державного апарату, школи, церкви та благоустрій села.

Такі сільські общини, на думку кирило-мефодіївців, прийдуть

на зміну старим, жалюгідним розчавленим селам, в яких, за висло-

вом І.Я.Посяди, “крім картярів, п'яниць і старців він нічого майже

не зустрічав”. У нових селах, на думку М.І.Костомарова, в хатину

землероба повинно проникнути щастя, світло науки і мистецтва”

Ідеї для своєї соціальної програми кирило-мефодіївці черпали

з надр старослов'янської общини. Вони твердили, ніби в далеку да-

внину слов'яни жили “братством, усе в них було спільним, і були в

них виборні старшини, і ті старшини були всім слугами” (§30). Не

може бути сумніву в тому, що ця трактовка суспільно-політичного

Розділ V. 424

життя слов'ян є ідеалістичною. Але цінним у цій трактовці є те, що

члени Товариства протиставили її сірій, деспотичній дійсності.

Соціалізм, про який мріяли кирило-мефодіївці, був соціаліз-

мом утопічним. Це була добра мрія, в яку окутувала свою револю-

ційність тодішня демократія Росії.

V. Запитання та завдання

?

1. Назвіть засновників Кирило-Мефодіївського товариства та

найбільш активних його членів.

2. Дайте характеристику програмним документам Товариства.

3. Що ви знаєте про ставлення кирило-мефодіївців до самоде-

ржавно-кріпосницької системи?

4. Яка державна форма, на думку членів Товариства, могла на-

дати слов’янським народам національну свободу?

5. Чому соціальні ідеї кирило-мефодіївців носили утопічний

характер?

VI. Джерела та література

1. Переважна більшість слідчих справ ІІІ відділу жандармів опублі-

кована у виданні: Кирило-Мефодіївське товариство (Збірник документів і

матеріалів): У 3 т. – К., 1990.

2. Він зберігається у справах Білозерського у вигляді невеликої са-

моробної книжечки із 17 сторінок.

3. Один примірник прикладений до донесення Петрова, другий збе-

рігається у справах Гулака.

4. Зберігаються в слідчий справі Гулака. Про історію публікації цих

джерел Див: Зайончковский П.А. Кирилло-Мефодиевское общество. – М.,

1959. – С. 21–23; Міяковський І. З нових матеріалів до історії кирило-

мефодіївського братства // Україна. – Кн. 1-2. – С. 125; Програма товарист-

ва опублікована також окремою книгою: Костомаров М. Книги битія укра-

їнського народу. – Львів-Київ, 1921; “Книга буття” та інші програмні доку-

менти опубліковані у згаданому вище 3-х томному збірнику “Кирило-

Мефодієвське товариство” (1990).

5. Семевский В. Кирилло-Мефодиевское общество // Голос Мину-

вшего. – 1918. – № 10-12. – С. 123, 126, 130, 131.

Україна у ХIX cт. ... 425

6. Костомаров Микола. Книги битія українського народу. З перед-

мовою М Возняка. – Львів-Київ, 1921. – С. 4; Зайончковський П. Вказ.

праця. – С. 14–15

7. Марголіс Ю. Исторические взгляды Т.Г.Шевченка. – Л., 1964. –

С. 202–203.

8. Матеріали до історії Кирило-Мефодіївського братства. Признан-

ня кирило-мефодіївців (далі: Матеріали). – К., 1915. – С. 22, 54.

9. Там само. – С. 87.

10. Там само. – С. 87.

11. Матеріали. – С. 56, 114; Костомаров Н.И. Автобиография. – М.,

1922. – С. 197.

12. Матеріали. – С. 6–10, 114.

13. Дорошкевич О. Шевченко в приватному листуванні // Записки

історико-філологічного відділу ВУАН. – К., 1926. – Кн 7-8. – С. 371.

14. Костомаров Н.И. Автобиография // Литературное наследие. –

СПб., 1890. – С. 62.

15. Костомаров Н.И. Кулиш П.А. и его последняя литературная де-

ятельность // Киевская старина. – 1883. – Т. 5. – С. 228.

16. Зайончковський П.А. Названа праця. – С. 16, 146.

17. Карамзин Н.М. Записки о древней и новой России. – СПб., 1811. –

С. 47.

18. Вестник Европы. – Т. 5. – Кн. 10. – Пг., 1886. – С. 745–746.

19. Каразин В. Взгляды на украинскую старину // Молодык. – Харь-

ков, 1843. – С. 34.

20. Максимович. М.А. Собрание сочинений. – Т. ІІ. – К., 1877. – С. 22.

21. Тарас Шевченко. ПЗТ. – Т. 1. – С. 242.

22. Матеріали. – С. 35

23. Там само. – С. 8.

24. Див. звернення кирило-мефодіївців до «Братів Великоросіян і

Поляків» // Кирило-Мефодіївське товариство. Збірник документів і матері-

алів: У 3 т. – К., 1990. – Т. 1. – С. 93.

25. Кирило-Мефодіївське товариство: В 3-х томах. – К., 1990. – Т. 2. –

С. 87.

26. З ідеології кирило-мефодіївців. Записка Василя Білозерського //

Україна, 1914. – Кн. 1. – С. 80.

27. Былое. – СПб., 1907. – Август. – С. 208.

Розділ V. 426

28. Марченко М.І. Історичне минуле українського народу в творчос-

ті Т. Г. Шевченка. – К., 1957. – С. 126–128.

29. Звездочка. – СПб., 1846. – Т. 17. – С. 142.

30. Кулиш П.А. Повесть об украинском народе // Звездочка. – СПб.,

1846. – Т. 17. – С. 142, 168.

31. Библиотека для чтения. – СПб., 1846. – Т. 78. – С. 30

32. Звездочка. – СПб., 1846. – Т. 18. – С. 15.

33. Гуржій І.О., Лещенко М.Н. Боротьба трудящих України за соці-

альне і національне визволення (XIV–XIX ст.). – К., 1967. – С. 31.

34. Костомаров М. І. Лист до видавця «Колокола» з передмовою М.

Драгоманова.. – Львів. 1902. – С. 26-27.

35. Тарас Шевченко. ПЗТ. – Т. 1. – С. 228; Кулиш П.А. Повесть об

украинском народе // Звездочка. – СПб., 1846. – Т. 18. – С. 164–165.

36. Философские и общеполитические произведения петрашевцев. –

М.-Л., 1953. – С. 438.

37. Устрялов Н. О системе прагматической русской истории. –

СПб., 1836. – С. 48.

38. Очерки истории исторической науки в СССР. – Т. 1. – М., 1955. –

С. 320.

39. Там само. – С. 327–328.

40. Тарас Шевченко. Кобзар. – Т. 1, Львів, 1893. – С. 36.

41. Костомаров Н.И. Автобиография // Литературное наследие. –

СПб., 1890. – С. 28.

42. За сто літ. – К.: ДВУ, 1928. – Кн. 2. – С. 48.

43. Тарас Шевченко. ПЗТ. – Т. 1. – С. 338–339.

44. Костомаров Н.И. Об историческом значении русской народной

поэзии // Молодык. – Харьков, 1843. – С. 200.

45. Костомаров Н.И. О причинах и характере унии в Западной Рос-

сии // Науково-публіцистичні та полемічні писання Костомарова. – К.,

1928. – С. 32.

46. Кулиш П. О. Повесть об украинском народе // Звездочка. – СПб.,

1846. – Т. 18. – С. 165–166.

47. Костомаров Н.И. О причинах и характере унии в Западной Рос-

сии // Науково-публіцистичні та полемічні писання Костомарова. – К.,

1928. – С. 11.

Україна у ХIX cт. ... 427

48. Науково-публіцистичні та полемічні писання Костомарова. – К.,

1928. – С. 32.

49. Україна. – К., 1914. – № 1-4. – С. 80.

50. Костомаров Н.И. Автобиография // Литературное наследие. –

СПб., 1890. – С. 32.

51. За сто літ. – К., 1928. – Кн. 2. – С. 58.

52. Матеріали. – С. 34.

53. Записка М. Костомарова про панславізм // Україна. – К., 1924. –

№ 1-2. – С. 130.

54. Возняк М. Кирило-Методіївське брацтво. – Львів, 1921. – С. 91.

55. Україна. – К., 1914. – № 1-4. – С. 81–82.

56. Былое. – СПб., 1906. – № 2. – С. 68.

57. Там само. – С. 66.

58. Там само. – С. 67-68.

59. З ідеології кирило-мефодіївців. Записка Василя Бєлозерського //

Україна. – К., 1914. – № 1-4. – С. 81.

60. Там само.

61. Рихлик Є. Слов’янофільство кирило-мефодіївців (з ідеології Ки-

рило-Мефодіївського братства) // Записки Ніжинського інституту народної

освіти. – Ніжин, 1926. – Кн. 6. – С. 195–233.

62. Костомаров Н.И. Автобиография // Литературное наследие. –

СПб., 1890. – С. 60–61.

63. Костомаров Н. Кулиш П. А. и его последняя литературная дея-

тельность // Киевская старина. – 1883. – Т. 5. – Кн. 2. – С. 226-227.

64. Тарас Шевченко. ПЗТ. – Т. 1. – С. 263.

65. Бортников А.И. Кирилло-Мефодиевское общество и польское

национально-освободительное движение // Развитие капитализма и нацио-

льные движения славянских народов. – М., 1970. – С. 176–193.

66. Бортников А.И. Из истории отношений русских революционных

демократов 40-х гг. ХІХ в. к украинскому национально-освободительному

движению // Труды Воронежского государственного университета. Сборник

работ историко-филолог. ф-та. – Л., 1954. – Т. 25. – С. 3–11.

67. Герцен А.И. Собрание сочинений и писем под редакцией

М.К.Лемке. – Пг., 1915. – Т. 9. – С. 464, 466; Т. 19. – Пг., 1922. – С. 413.

68. Костомаров М.І. Письмо до видавця «Колокола» з передмовою

М. Драгоманова. – Львів, 1902. – С. 15.

Розділ V. 428

69. Євдокименко В.Ю. Критика ідейних основ українського буржуа-

зного націоналізму. – К., 1969. – С. 28.

70. Матеріали. – С. 136.

71. Тарас Шевченко. ПЗТ. – Т. 1. – С. 338–339.

72. Луначарський А.В. Про літературу: Збірник статей. – К.: ДВХЛ,

1960. – С. 626.

73. Костомаров М.І. Письмо до видавця «Колокола» з передмовою

М. Драгоманова. – Львів, 1902. – С. 17.

74. К истории «Ощества св. Кирилла и Мефодия» // Былое. – СПб.,

1906. – № 2. – С. 66.

75. Там само. – С. 67.

76. Там само. – С. 67–68.

77. Кирило-Мефодіївське товариство: У 3-х томах. – К., 1990. – Т. 2.

78. Див. уривки з оповідання: Костомаров М.І. «Панич Наталич» //

Україна. – К., 1924. – Кн. 1-2. – С. 131–132.

Україна у ХIX cт. ... 429

Лекція № 22–23. Кирило-Мефодіївське товариство

та його історичне значення

(У двох частинах)

Частина друга. Кирило-мефодіївці

про шляхи боротьби українського народу

за своє соціальне та національне визволення

ПЛАН ВИКЛАДУ:

1. Пошуки членами Товариства шляхів боротьби за втілен-

ня у життя програмних ідеалів.

2. Про місце освіти та культури українського народу у сві-

товому прогресі.

3. Месіянські ідеї.

4. Історичне значення Товариства

5. Запитання та завдання.

6. Джерела та література.

І. Пошуки членами Товариства шляхів боро-

тьби за втілення у життя програмних ідеалів

Критикуючи самодержавство та його феодально-кріпосницьку

систему, кирило-мефодіївці, як і всі прогресивні діячі тогочасної

Росії, неминуче повинні були дати відповідь, як позбутися цього су-

спільного лиха, яким шляхом спрямувати діяльність для позбавлен-

ня свого народу від гноблення та забезпечити йому вільний демок-

ратичний розвиток.

Необхідно відмітити, що вже в 40-х роках ХІХ ст. питання про

вирішення селянської проблеми було одним з найголовніших та

найневідкладніших питань часу. Загострення класової боротьби

примушувало царський уряд та його посібника – поміщицьке дво-

рянство шукати запобіжних заходів. Урядом створювалися спеціа-

Розділ V. 430

льні комітети, поширювалася чутка, що цар вивчає «селянське пи-

тання». Проте, як показував час, ніхто ним серйозно не займався.

Буржуазно-поміщицькі ліберали як у Росії, так і в Україні вва-

жали, що урядові можна було б «зверху» провести деякі реформи,

засуджуючи з обуренням всякі революційні думки про знищення ці-

єї влади. За тих умов, коли класова боротьба (незважаючи на її пос-

тійне зростання) була ще розвинена слабо, коли, за висловом Лені-

на, «кріпосництво може вдержати і віками держить мільйони селян

в забитості (напр., в Росії з ІХ по ХІХ ст.)», деяка частина навіть

прогресивної інтелігенції давала себе захопити реформістськими

ілюзіями, вірою в «добрі наміри царя» та його феодально-

бюрократичного апарату.

Реформістськими ілюзіями на початку заснування Товариства

була захоплена також переважна частина кирило-мефодіївців.

П.О.Куліш, М.І.Костомаров, О.В.Маркович, В.М.Білозерський та

деякі інші члени Товариства вірили, що на царя, його сановників та

поміщиків можна впливати листами, літературою, Євангелієм, кон-

кретними пропозиціями та іншими заходами. Вони вважали, що та-

кий натиск не тільки української, а й російської прогресивно нала-

штованої інтелігенції, зможе підвести уряд до думки про ліквідацію

кріпосного права, запровадження загальної освіти, забезпечення на-

родам вільного розвитку їх мови, літератури тощо.

У листах до своїх друзів П.О.Куліш не раз підкреслював, що за

тих умов найкращим засобом боротьби була не зброя, а література,

освіта, агітація, вплив на уми пануючих класів тощо. «Тепер не така

вже година настала, – писав він Т.Г.Шевченку, – щоб брязкотіти

шаблюками. Ляхів і татарву мов дідько злизав, усе втихомирилось,

прийшла пора поорудовать ще й головою. Нуте ж робити усе так,

щоб і богу була хвала за те, що дав нам розум, і людям темним було

видно кругом, як од свічки, що стоїть на високому ліхтарі»

В іншому листі П.О.Куліш прагне стримувати революційні по-

ривання радикально настроєної частини Товариства, спрямувати її

діяльність по мирному руслу: «Підождіть, – писав він М.І.Костома-

рову,– можливо буде час, коли од одного звуку труб її (літератури –

П.Г.) впадуть стіни і твердині, для зруйнування яких ви вважаєте

потрібна зброя; буде час і царів-поетів, які все підкорять своїй бо-

жественній могутності»