
Україна у ХIX cт. ... 521
сандрія” в Білій Церкві, “Софіївка” в Умані – в стилі палацово-
паркової архітектури. Подібні приклади можна було б продовжити.
В скульптурному мистецтві академічний канонізм уступав мі-
сце реалістичним напрямкам.
Скульптор Л.В.Позен, наприклад, у своїх творах малих форм, від-
творював реалістичні соціальні типи – “Шинкар”, “Кобзар”, “Переселе-
нці”, “Жебрак”; П.П.Забіла працював у жанрі портрета – бюста М. Є.
Салтикова-Щедріна, М. В. Гоголя, Т. Г. Шевченка; Б.В.Едуардс (м.
Одеса) був автором яскравих жанрових скульптур – “Катерина”, “Жит-
тя невеселе”, “Шурка”, “Пустунка”; М.Й.Микешин створив яскраві мо-
нументальні твори – пам’ятник Богдану Хмельницькому та ін.
Середовище живопису ХІХ ст. позначилося дальшим розвит-
ком реалістичного мистецтва, створенням творів, в основу яких по-
кладені визвольні ідеї.
У ХІХ ст. жили і працювали такі живописці, як: В.А.Тропінін
(“Портрет українця”, “Дівчина з Поділля”, “Весілля в Купавці”);
І.М.Сошенко (“Портрет бабусі”, “Жіночий портрет”), Т.Г.Шевченко
(“Кара колодкою”, “У в’язниці”, “Кара шпіцрутенами”, графічні твори);
І.І.Соколов (“Погорільці”, “Проводи рекрутів”); К.К.Костанді (“У хво-
рого товариша”, “Рання весна”, “В люди”); М.К.Пимоненко (“Проводи
рекрутів”, “Жнива”, “Жертва фанатизму”); І.Ю.Репін (“У волосному
правлінні”, “,Запорожці пишуть листа турецькому султанові”); М.Д.Куз-
нєцов (“Мировий посередник”, “На заробітки”); С.І.Васильківський
(автор 3,5 тис. творів. Серед них: “Степ на Україні”, “Отара в степу” та
ін.); М.С.Самокиш (“Повернення російської кавалерії”); Т.Д.Копес-
тинський (“Гуцул в Липовиці”, “Гуцулка”); І.І.Труш (прихильник кри-
тичного реалізму, видатний майстер живопису) та інші художники.
Найяскравішим явищем першої половини ХІХ ст. в галузі графі-
ки стали твори Т.Г.Шевченка (“Живописна Україна”, портрет
М.С.Щепкіна, Айри Олдріджа та ін.). “Из всех изящных искусств, –
писав Т.Г.Шевченко у своєму “Щоденнику”, – мне теперь более всего
нравится гравюра. И не без основания. Быть хорошим гравером значит
быть распространителем прекрасного и поучительного в обществе,
значит быть распространителем света истины. Значит быть полезным
людям… Божественное призвание гравера!”
30
У другій половині ХІХ ст. роботи художників-графіків набули но-
вого піднесення, особливо тих, що працювали в галузі портрета, істори-
чного жанру, книговидавництва, журналістики, газетної справи тощо.