Кримський А.Ю. (ред.) Російсько-український словник правничої мови (понад 67.000 слів)
Подождите немного. Документ загружается.
Російсько-український словник правничої мови
Обломок – уламок, виломок.
Облыжный – брехливий.
Обман – обмана, підмана, о(б)дурювання, піддурювання, ошукання; омана, облуда,
(коварство) підступ. Ввести в -ман – звести кого, омилити кого.
Обманный – облудний, підманний; обманний. -ные действия – облудні (підманні) вчинки,
(с коварством) підступи. -ным образом – облудно, підступно.
Обманчивый – обманливий, облудний, омильний; зрадливий.
Обманщик – обманник, (гал.) обманець, дурисвіт.
Обманывать, обмануть – обманювати, обманити, піддурювати, піддурити, ошукувати,
ошукати, зводити, звести (дівчину); омиляти, омилити. -тый – о(б)дурений; зведений
(дівчина).
Обманываться – омилятися, омилитися, помилятися, помилитися, обманюватися,
обману[и]тися.
Обмежевание – обмежування.
Обмежевывать, обмежевать – обмежовувати, обмежувати.
Обмелеть – обміліти, поміліти, помільшати.
Обмен – обмін, обміна, замін, заміна, виміна, міньба. -мен ратификаций – обмін
ратифікацій.
Обменивать, обменять, обменить – обмінювати, обмінити, вимінювати, виміняти,
заміняти, замінити (ТОК, III, 45), в заміну пустити (СФА, VI, 368).
Обменный – обміний, вимінний, замінний.
Обмер – недомірювання, недомір. -мер при продаже, купле или мене – недомір при
продажу, при купівлі або міньбі; (измерение) обмір.
Обмерить кого – недомірити кому, не додати кому.
Обмирать – обмирати, обмерти, зомлівати, зомліти, умлівати, умліти.
Обмозговать – обмізкувати, обміркувати, обметикувати.
Обмолвиться – прохопитися словом, на слові помилитися.
Обмолвка – помилка (на словах, в мові).
Обморок – зомління, млість (р. млости), (несов.) обмирання, непритомність. Падать в -рок
– обмирати, обмерти, умлівати, умліти, зомлівати, зомліти, впасти непритомним. [Вона
впала непритомна].
Обмошенничать – обшахрувати, обшахраїти, обмахлярувати, ошукати.
Обмундирование – одягання, одягнення; обмундирування, вбрання, одежа, одяг. Сделать
-ние (обмундировать) – справити (кому) одяг, вбрання, одежу, одягти кого,
обмундирувати.
Обмундировать – одягти, вдягнути кого, справити одяг кому, обмундирувати кого.
Обнадеживать – подавати (подати) надію, певну надію кому, забезпечати, забезпечити
кого, убезпечати, убезпечити кого.
Обнажать – о(б)голювати, о(б)голити, заголювати, заголити. -ать оружие – виймати,
витягати, вистромляти зброю.
Обнажение – о(6)голення.
Обнаженный – голий, о(б)голений, заголений.
Обнародование – оголошення, (вселюдне) оповіщення, (стар.) ознаймування, ознайма
(КМ). -ние законов – оголошення законів.
Обнародовать – оголошати, оголосити, оповіщати, оповістити, (стар.) ознаймувати,
ознаймити.
Обнаружение – виявлення, виява, відкриття, з[ви]найдення (РЛ 44), знахід (-ходу).
Обнаруживать, обнаружить – відкривати, відкрити; виявляти, виявити, (называть)
виказувати, виказати, (находить) з[ви]находити, з[ви]найти (СФА, VI, 32, 102, 146; ЛР, 44
); постерегати, постерегти (КМ). -ать, проявлять нерадение – показувати недбалість,
недбання, не дбати (ЖО, 47). -ить по следам – слідом дійти (ЛР, 44), вистежити по слідах.
-ить при обыске – витрусити що в кого (СФА, VI, 257). -ваться, -иться – виявлятися (СФА,
VI, 157), виявитися, об’являтися, об’явитися; на яв виходити, вийти, показуватися,
показатися, викриватися, викритися, відкриватися, відкритися.
Обнесение (оградой) – обгородження, обгорожа.
Обнимать – обіймати, об(ій)няти; обгортати, обгорнути [Смуток душу обгорнув = печаль
душу -ла]; обхоплювати, обхопити, (постичь) збагнути (справу).
Обнищалый – зубожілий, дуже збіднілий.
Обнищание – зубоження (АЮЗР, 6, І, 585), сильне збідніння.
Обнищать – зубожіти, на злидні перевестися.
135
Російсько-український словник правничої мови
Обновка – обнова.
Обновление – оновлення, відновлення, поновлення, віднова, понова. -ние договора –
відновлення умови.
Обноски – (одежі) виноски, лахміття, лахмання, (взуття) шкарба[у]ни.
Обобщать, обобщить – узагальнювати, узагальнити.
Обобщение – узагальнення.
Обобществлять – усуспільнювати, усуспільнити. -ный труд – усуспільнена праця.
Обогащать, -ся – збагачувати, -ся, збагатити, -ся. -ся – багатіти, збагатіти, забагатіти.
Обогащение – збагачування, збагачення, збагатіння. -ние на чужой счёт – збагачення
(збагатіння) чужим коштом. Незаконное -ние – незаконне збагачення, незаконне
збагатіння.
Ободрение – заохота, заохочування, підбадьорювання.
Ободрять, -ить – заохочувати, заохотити, підбадьорювати, підбадьорити, додавати (додати)
духу, відваги.
Ободриться – підбодритися, набратися охоти, духу, відваги, насмілитися, підбадьоритися.
Обождание – ждання, чекання, за[по]чекання. Грузы с -нием – (кладь) вантажі, що черги
своєї ждуть, вантажі з зачеканням.
Обознаться – вклепатися, помилитися, не впізнати.
Обозначать, обозначить – означати, означити, позначати, позначити, (по)ставити
познаки, окреслювати, окреслити (очертить).
Обозначение – (п)означення; окреслення.
Обозревать, обозреть – оглядати, оглянути, озирати, озирнути.
Обозрение – огляд.
Обойщик – шпалерник; оббивач.
Обок – обік[ч], збоку, побіч. Обок с ним – обіч з ним, побіч його.
Оболгать – оббрехати.
Оболочка – оболона, шкурка, шкурочка; пліва, плівка.
Обольститель – спокусник, баламут, перелесник.
Обольстительница – спокусниця, баламутка, перелесниця.
Обольстительный – привабний, принадний, вабливий, звабливий.
Обольщать – спокушувати, спокусити, зваблювати, звабити, знаджувати, знадити,
улещати, влестити, підманювати, підманити. -стить девицу – дівчину звести, звабити.
Обольщение – зведення, знада, зваба, приваба. -ние девицы – зведення (зваблення, знада)
дівчини.
Оборванец – обідранець, лахмітник, ланець, шарпак.
Оборона – оборона, відборона, охорона. Состояние необходимой -ны – стан конче
потрібної, конечної оборони.
Оборонительный – оборонний, відпорний.
Оборонять, -ся – боронити, -ся (ЛР, 44), обороняти, -ся, відбороняти, -ся, відборонити, -ся.
Оборот – відворот, зворот (другий бік); зворот (у мові); обіг (монети); оборот (торгов(ельн)
ий). Без -та на меня – без звороту на мене. Взять, из’ять из -та – вийняти з обігу. -рот
капитала – обертання (обіг) капіталу. На -те – на звороті. Пустить в -рот – пустити в
обіг.
Оборотливость – поворотливість, спритність, меткість.
Оборотливый – поворотливий, спритний (людина), меткий.
Оборотный – од[від]воротний (бік, сторона); зворотний. -ный капитал – оборотний
капітал, обіговий капітал.
Оборудование – обставлення, устаткування, улаштування, впорядження.
Обоснование – уґрунтування, обґрунтування.
Обоснованность – уґрунтованість, обґрунтованість.
Обосновывать, -новать – угрунтовувати, уґрунтувати; ґрунт (підстави) чому давати, дати.
Обособление – відокремлення, одрізнення.
Обособленность – відокремленість, одрізненість.
Обособленный, -но – відокремлений, -но, одрізнений, -но, окремий, -мо.
Обосторонний – обосторонній, обопільний.
Обоюдность – обопільність, взаємність (умови).
Обоюдный, -но – обопільний, -но, зобопільний, -но (АЮЗР, 6, І, 267), взаємний, -но. -ное
согласие – обопільна (взаємна) згода. -ное соглашение – обопільна угода. -ная с соседом
межа – обопільна з сусідою межа. -ные способы приобретения имущества (мена, купля,
договор, обязательство) – обопільні способи набувати майно (міна, купівля, договір,
136
Російсько-український словник правничої мови
зобов’язання).
Обоюду – з двох (обох) боків, обопільно.
Обрабатывать, обработать – обробляти, обробити, (землю); опрацьовувати, опрацювати
що; укладати, укласти (уложити), упорядковувати, упорядкувати (твір, матеріяли). -щая
промышленность – обробна (вирібна) промисловість (-ости).
Обработка – оброблювання, оброблення, обробка.
Образ – образ, подоба; спосіб, чин, побут. -раз действий – поведінка, спосіб діяння.
Надлежащим -зом – належно, як слід, як годиться. Некоторым -зом – наче-б-то, з
деякого погляду. Никаким -зом – ніяким чином, аж ніяк. -раз мыслей – думки, спосіб
думання. -раз правления – форма (спосіб) правління. Равным -зом – так само, зарівно.
Таким -зом – таким чином, таким робом, таким побутом.
Образец – зразок, взір (р. взору), взірець, приклад, (полон.) кшталт, штиб. Быть -цом чего
– бути за зразок чому. Товарные -цы – зразки товарів, зразки краму, торгов(ельн)і зразки.
Образование – утворення, витворення, складання, формування, організація; освіта
(нижча, середня, вища, шкільна, позашкільна); (просвещение) просвіта. Давать -ние –
давати освіту. Образованный – освічений (людина).
Образовательный – освітній (ценз, установа).
Образумить – до розуму довести, навчити кого розуму. -ся – до розуму прийти,
схаменутися.
Образцовость – зразковість.
Образцовый – зразковий, взірцевий. -вая мера – міра урядова (зразкова, для зразка
встановлена). -вое произведение – зразковий (мистецький) твір, архітвір (-твору).
Обратный – відворотний, зворотний, поворотний. -ное действие – зворотна чинність (сила
). Закон -ного действия не имеет – закон зворотної сили не має, закон на минулий час
не чинить. -ные лошади – відіслані коні. -ная почта – зворотна пошта. -ный порядок –
відворотний порядок. -ная продажа – відпродаж. -но – назад, поворітьма; (наоборот)
навідворіт, навпаки, навспак. -но-пропорциональный – зворотно-пропорцій(ональ)ний
(прогресія).
Обращать, обратить – обертати, обернути (ТОК, III, 45; ЛР, 44); звертати, звернути,
повертати, повернути, приворочати (АЮЗР, 8, V, 107), привернути (СФА, VI, 220; АЮЗР, 6,
І, 48, 126); перевертати, перевернути; (употреблять) пускати, пустити (на що), обертати,
(стар.) оборочати (АЮЗР, 8, III, 40). -щать в деньги имущество – повертати, повернути
майно (добро) на гроші, згрошовити (згрошити) майно. -щать внимание – звертати,
звернути увагу на кого, на що, уважити (ЛР, 44), завважувати (ПС, І. Ф.). -тить иск (к
кому-нибудь) – розпочати позов проти кого, запізвати кого. -тить в ничто – в нівець
повернути, обернути. -тить в погашение – повернути на покриття. -тить в пользование –
обернути на вжиток, (стар.) привернути для заживання (СФА, VI, 220). -щать в свою
пользу – на свою користь (на свій пожиток) обернути (СФА, VI, 127), (стар.) к пожиткові
свойому обернути (ТОК, III, 45). -тить лесную площадь в другой вид угодий – пустити ліс
(лісову площу) під щось инше. -тить на кого-л. издержки – накладати (повертати) на кого-
небудь витрати, видатки. -щать приговор к исполнению – робити розпорядження про
виконання присуду. -щаться, -титься – обертатися, обернутися, повертатися,
повернутися до; звертатися, звернутися до; удаватися, удатися до кого з чим (КМ; ЛР, 44).
-титься в бегство – кинутися, пуститися на втіки. -титься в дым – димом узятися,
здим(н)іти. -титься в суд – вдатися до суду, (стар.) вдатися до права (СФА, VI, 378; АЮЗР,
6, І, 157). -титься к власти – до влади вдатися. -титься к кому – звернутися до кого,
вдатися до кого-небудь, ткнутися, поткнутися до кого. -щаться с кем – поводитися,
обіходитися (з ким); (зневажливо) поневіряти (кого). Осторожно -щаться с огнём,
огнестрельным оружием – обережно поводитися з вогнем, вогневою (пальною) зброєю.
Обращение – обертання, навертання; обіг (монети); перевертання, обертання (у, на що);
поступування, поводження (з ким); відозва, зголошення (до кого). Быть в -нии – бути в
обігові, в обігу (про гроші).
Обревизовать – зробити ревізію, зревізувати, перевірити.
Обрез – край, берег (у книзі). В -рез – без лишку, без зайвини, як-раз у міру; ні більше й не
менше.
Обрезывание (монеты) – обрізування (монети).
Обрезывать, обрезать – обрізувати, обрізати, обкраювати, обкраяти, обкроювати,
обкроїти.
Обременение – обтяження, обтяженість, (бремя) тяжар (АЮЗР, 6, І, 410), тягар (-ря). -ние
залоговое – обтяженість заставна. -ние имущества долгами – обтяження майна боргами.
137
Російсько-український словник правничої мови
Обременять, обременить – обтяжати, обтяжити (АЮЗР, 6, І, 295), утяжити. Это тебя не
-нит – це тобі не завадить, це тебе не обтяжить. -ный – обтяжений.
Обременительность – обтяжливість; сутужність.
Обременительный – обтяжливий, важкий, тяжкий; сутужний.
Обречение – призначення (до чого).
Оброк – оброк.
Оброчный – оброчний. -ное содержание – оброчне держання. -ная статья – оброчна
стаття (КМ).
Обругать – вилаяти.
Обручение – заручини.
Обрушивать, -ся – валити, -ся, повалити, -ся, завалити, -ся; (разразиться) окошитися (на
чому); напастися, вдарити (на кого).
Обрыв – круча, обрива, провалля, прірва (ЖО).
Обряд – обряд, чин, церемонія, звичай. Совершение служителями культов всех
исповеданий религиозных -дов (крещения, обрезания, похорон, венчания, снятия
церковного благословения или иных равнозначащих) ранее регистрации
соответствующих актов гражданского состояния (рождения, смерти, брака и
развода) – виконання служителями культів усіх вір релігійних обрядів (хрещення,
обрізання, похорону, вінчання, зняття церковного благословення або инших рівнозначних
їм) до реєстрації актів громадянського стану (народження, смерти, шлюбу та розводу).
Обрядность – обрядність (-ности). -ность таможенная – заведений на митниці порядок,
митний порядок.
Обсервационный – обсерваційний (наглядний, доглядний).
Обследование – обслідування, обслід.
Обслуживание – обслуговування, обслуга.
Обслуживать – обслуговувати.
Обсохший. -шая земля – висохла, висхла земля. Право пользования -шей землей,
оставшейся от уклонения воды в реке – право користуватися з висхлої землі, як
змінилося річище.
Обстановка – обстанова, обстава, оточення. Окружающая -ка (окружение) – оточення,
околичня обстанова.
Обстоятельность – докладність, ґрунтовність; стато[е]чність.
Обстоятельный – докладний, ґрунтовний (доповідь), стато[е]чний (людина).
Обстоятельство – обставина; околичність; пригода, випадок, трапунок; причина, річ,
справа. В дурных -вах – під лиху годину, серед лихих обставин. Дурные -ва – лиха година,
лихі обставини. Вновь открывшиеся -ва – нововиявлені обставини. Изменившиеся -ва –
инші (змінені) обставини. Отягощающие вину -ва – причини, що вину збільшують. По
независящим -вам – з незалежних причин. При хороших -вах – в добрих обставинах.
Смягчающие вину -ва – причини, що вину зменшують. По соображении всех -ств дела –
обміркувавши всі обставини справи. Предшествовавшие и сопровождавшие договор -ва –
попередні і одночасні з договором обставини. Хорошие -ва – добрі обставини.
Обстоять – бути, матися. Всё -ит благополучно – все гаразд, все добре. Дело -ит так – річ
мається так.
Обсуждать, обсудить – обмірковувати, обміркувати, обговорювати, обговорити,
розглядати (справу).
Обсуждение – обмірковування, обміркування, обговорення.
Обсчет – облічка, перевірка (учёт).
Обсчитывание – ошукання (кого), обмилка (про себе), помилка.
Обсчитывать, обсчитать – облічувати, облічити, перевіряти, перевірити; ошукувати,
ошукати кого рахуючи. -ться – помилитися рахуючи.
Обувь – у[в]зуття, обув’я (ср. р.), обува.
Обугливаться – братися, взятися вуглем; опалюватися, опалитися (слегка).
Обуза – клопіт, тягар (-ря), тягота, морока.
Обуздание – вгамуваная, приборкання.
Обуздывать – вгамовувати, вгамувати, приборкувати, приборкати.
Обусловливание – обумовлення.
Обусловливать – ставити, поставити умову, обумовлювати, обумовити; робити, зробити
залежним (од чого). -аться – бути залежним, залежати (від чого).
Обучать, обучить (чему) – навчати, навчити (чого). -ать военным приёмам – муштрувати,
навчати муштри (військових способів). -аться, -иться – вчитися, навчатися, навчитися
138
Російсько-український словник правничої мови
(чого).
Обучение – навчання, наука.
Обуять – опановувати, опанувати; обгортати, обгорнути; обхоплювати, обхопити.
Обход – обходження, обхід, об’їзд, об’їздка; обхід, дозір, варта (нічна).
Обходительность – привітність, привітливість, увічливість; звичайність (-ности).
Обходительный – привітний, привітливий, увічливий, звичайний, товариський.
Обходить, обойти – обходити, обійти, обминати, обминути. -тись без чего – перебутися
без чого. -диться с кем – обходитися, поводитися (з ким); коштувати (стільки-то грошей).
Обхождение – поводження (з ким). Оскорбительное -ние – образливе поводження.
Обшаривать, -ить – обшукувати, обшукати, нишпорити, винишпорити.
Обширность – просторість, розлеглість, обширність. -ность материалов по делу не
позволила приготовить к сроку заключение – через обширність матеріялу в справі не
було змоги виготовити висновку на певний строк.
Обширный – просторий, розлогий, обширний.
Общаться – водитися, знатися, спілкувати (з ким); товаришувати (з ким).
Общегосударственный – загальнодержавний.
Общедоступный – загальноприступний, вільний для всіх, усім вільний.
Общежитие – житлогурток, гуртожиток, спільне житло, спільне приміщення, бурса (для
учнів), пансіон.
Общеизвестный – загальновідомий.
Общенародный – вселюдний, повселюдний.
Общение – спілкування (ЛР, 44), товаришування, зносини. Иметь -ние с кем – мати з ким
зносини, мати з ким щось спільне, спільність.
Общеопасный – загальпонебезпечний. Истребление или повреждение -ными способами
– знищення або по[у]шкодження загальнонебезпечними способами.
Общеобразовательный – загальноосвітній.
Общеобязательный – загальнообов’язковий.
Общеполезность – загальна корисність (пожиточність).
Общеполезный – загальнокорисний, загальнопожиточний.
Общеправовой – загальноправний.
Общепринятый – загальнопоширений (погляд), загальнозасвоєний, звичайний.
Общественность – громадськість, суспільність; громадянство.
Общественный – громадський (КМ), товариський. -ный банк – громадський банк. -ное
имущество – громадське добро. -ное порицание – громадська догана. -ный порядок –
громадський лад. -ная собственность – громадська власність. -ное спокойствие –
громадський спокій, (стар.) покій посполитий (АЮЗР, 6, І, 303). -ное управление –
громадське управління. -ное установление (учреждение) – громадська установа. -но
опасный элемент – суспільно небезпечний елемент.
Общество – громадянство, громада (КМ), суспільство, суспільність (-ности), (стар.)
поспільство (АЮЗР, 8, V, 143); товариство, спілка, компанія. Акционерное -во – акційне
товариство. -во взаимного кредита – товариство взаємного (обопільного) кредиту. -во
покровительства животным – товариство охорони тварин (звірят). -во потребителей –
споживче товариство. Основать -во – закласти товариство, громаду, гурток. Религиозное
-во – релігійна громада, релігійне стоваришення. Сельское -во – сільська громада (КМ).
Страховое -во – страхове т-во. Тайное -во – таємне т-во. Учёное -во – наукове т-во.
Церковное -во – братство, церковна громада. Юридическое -во – правниче т-во. Враг
-ства – ворог суспільности.
Обществовед – суспільствознавець, громадознавець.
Обществоведение – суспільствознавство, громадознавство.
Обществоведный – суспільствознавчий, громадознавчий.
Общеуголовный – загальнокарний (закон).
Общеупотребительный – загальновживаний.
Общеустановленный – загальновстановлений.
Общий – загальний, (совместный) спільний (КМ; СФА, VI, 348; ЧСР). -щее благо – спільне
благо, добро. В -щих чертах – загально, в загальних рисах, загальними рисами. -щее
место (банальная фраза) – загальна річ, загальник. -щее владение – спільне володіння.
-щая надобность – загальна потреба. -щее пользование – спільне користування (МК).
-щее собрание – загальне зібрання (співробітників), загальні збори. -щее собрание
отделов учреждения – спільне зібрання відділів тієї чи иншої установи. -щая
собственность – спільна власність. -щая ссылка сторон на окольных людей – спільне
139
Російсько-український словник правничої мови
покликання сторін на околичніх людей. -щая численность населения – загальна кількість
людности. -щее чресполосное владение – спільне посмужне володіння.
Община – громада, (стар.) община, общество.
Общинник – громадянин.
Общинный – громадський. -ное владение – громадське володіння.
Общительный – товариський (людина).
Общник – спільник, спільщик.
Общность – спільність. -ность имущества – маєткова спільність, спільність майна (добра).
-ность интересов – спільний інтерес.
Об’единение – об’єднання.
Об’единять, -ся – об’єднувати, -ся, об’єднати, -ся, з’єднувати, -ся, з’єднати, -ся, купитися
(КМ).
Об’едки – недоїдки, недогризки, об’їдки.
Об’езд – об’їзд, об’їздка, обминка.
Об’езжать – об’їздити, об’їхати, обминати, обминути, випереджати, випередити;
виїжджати, виїздити (коня).
Об’ект – об’єкт (права), річ (р. речи).
Об’ективность – об’єктивність (безсторонність думки).
Об’ективный – об’єктивний (безсторонній погляд).
Об’ем – обсяг; об’єм (матем.); місткість (вместимость). -ем прав – обсяг прав.
Об’явитель – об’явник, оповісник.
Об’явление – об’ява, оголошення (проголошення), оповістка, оповіщення, оповідь (СФА, VI,
157), оповість (СФА, VI, 132), повідомлення. -ние несостоятельности – оголошення про
невиплатність. -ние манифеста, см. Обнародование.
Об’являть, об’явить – оголошувати (оголошати) (ЛР, 44), оголосити, сповіщати,
сповістити (СФА, VI, 274); повідомляти, повідомити кого. -ть выговор – вимовляти,
вимовити, догану висловити кому. -ть власти – оповіщати щось владі, (стар.) освідчати
що врядові (ЛР, 44), свідчити (АЮЗР, 6, І, 346). -ять во всеобщее сведение – оповіщати
для вселюдного відому, (стар.) ознаймувати (КМ), ознаймити (ЧСР; СФА, VI, 21). -ть цепу
– зацінити. -яться, -иться, заявиться – оповіщатися, оповіститися ким (СФА, VI, 274),
зголоситися куди до кого.
Об’яснение – вияснення, поясніння, пояснення; (выяснение) з’ясування. Иметь с кем
-ние – мати з ким розмову, (люб.) освідчитися кому.
Об’яснительный – пояснюючий (записка), поясняльний, для пояснення.
Об’яснять, об’яснить – виясняти, вияснити, поясняти, пояснити, з’ясовувати, з’ясувати;
тлумачити, розтлумачити. -ся на том или другом языке – розмовляти тією чи иншою
мовою.
Об’ятие – обійми (р. обіймів).
Обыватель – обиватель.
Обывательский – обивательський.
Обыгрывание – обгравання, обграння (на картах).
Обыгрывать, обыграть – обгравати, обіграти (на картах).
Обыденный – щоденний, звичайний.
Обыкновение – звичай, звичка, поведінка. По -нию – своїм звичаєм, як звичайно. Сверх
-ния – (по)над звичай.
Обыкновенный – звичайний, (стар.) звиклий (СФА, VI, 10).
Обыск – трус, трусанина, трусениця. О. в квартире – хатній трус. Личный о. – особовий
трус. Найти при -ке – витрусити. Повальный о. среди преступного элемента – загальний
трус серед злочинців (злочинного елементу). Производящий о. – трусій (-ія), перетрусник.
Обыскивать, обыскать – обшукувати, обшукати, трусити (СФА, VI, 150), потрусити,
перетрусити.
Обычай – звичай (КМ), заведення. По -чаю – по звичаю. У нас в -чае – у нас ведеться.
Обычный – звичайний, звичний; звичаєвий (право), (стар.) звиклий (ЛР, 161; СФА, VI,
100, 317). -но – звичайно.
Обязанность – обов’язок, повинність (СФА, VI, 702; АЮЗР, 6, І, 303). Возлагать, налагать
-ность – накладати обов’язок на кого. Исполнять свои -ности – виконувати свої
обов’язки. Относиться добросовестно к своим -ностям – ставитися совісно (сумлінно)
до своїх обов’язків. Считаю своею -ностью – маю за обов’язок, вважаю за повинність. О-
ти службы – службові обов’язки.
Обязанный – повинний (повинен), обов’язаний, зобов’язаний (умовою, контрактом). Быть
140
Російсько-український словник правничої мови
-ным кому чем – завдячувати (завдячати) кому що. Чувствовать себя -ным – почуватися
до обов’язку.
Обязательность – обов’язковість (умови); конечність.
Обязательный – обов’язковий, конечний. -ное обучение – обов’язкове навчання. -ное
постановление – обов’язкова постанова. Решение суда по вопросам: совершилось ли
событие преступления, было ли оно деянием подсудимого и какого свойства это
деяние – -но для суда гражданского – (карного) суду постанова в питаннях: чи стався
злочин, чи заподіяв його обвинувачений та що це був за злочин, обов’язкова для суду
цивільного. -но – обов’язково, конче, доконче.
Обязательственный – зобов’язковий, зобов’язальний. -ное право – право зобов’язань.
Обязательство – зобов’язання, (стар.) запис, (АЮЗР, VI, 71). Вступить в -во –
зобов’язатися. Письменное -во – зобов’язання на письмі. Словесное -во – зобов’язання на
словах.
Обязывать, обязать – (з)обов’язувати, зобов’язати, покладати обов’язок на кого. -ваться,
-аться – взяти на себе обов’язок, обов’язуватися (ЛР, 36, 143, 161), (стар.) повинитися,
заложитися (ЮГ). -ться на письме, письменно – зобов’язатися на письмі, підписатися
(щось робити). -ся словом – зобов’язатися словом. -щаяся сторона – зобов’язана сторона,
контрагент.
Овдовевший, овдовелый – повдовілий, овдовілий.
Овдоветь – овдовіти.
Овладевать, овладеть чем – опановувати, опанувати (кого, що), осягати, осягнути що
(ЧСР), посідати, посісти, здобувати, здобути (місто), охоплювати, охопити, обнімати,
обняти (ЧСР) що. -ть чьим вниманием – опанувати (захопити) чию увагу.
Овладение – опанування, здобуття, обняття в посідання.
Овраг – яр. Неглубокий -раг – ярок, переярок. -раг, поросший лесом – байрак. -раг с
крутыми берегами – провалля. Степной -раг – балка.
Овражистый – яругуватий, яркуватий.
Оглавление – «де що є», оглав, зміст.
Огласка – розголос, розголошення, оголоска, оголос, ослава. Для избежания -ки – щоб не
було розголосу. Получить -ку – стати голосним, загально (вселюдно) відомим. Пустить в
-ку, сделать -ку – розголосити, (фамил.) роздзвонити. Это дело получило -ку – ця справа
стала всім відома, дійшла до вселюдного відому.
Оглашать, огласить – оголошати, оголосити, проголошати, проголосити, розголошати,
розголосити, (путем чтения) виголосити, вичитати, відчитати. Все решения суда -ются
при открытых дверях – всі вироки суду оголошується при(все)людно.
Оглашение – оголошення, оголоска, (путём прочтения) вичитання, відчитання (ЛР, 44).
Оглохнуть – оглухнути, глухим зробитися.
Оглушать – глушити, оглушати; приголомшувати.
Оглядка – оглядання, озирання, оглядка. Без -ки – не озираючись, не оглядаючись, без
оглядки.
Оглядываться, оглядеться – озиратися, озирнутися, оглядатися, оглянутися, оглядітися.
Не успел -ся – не зчувсь.
Огнегасительный – вогнегасильний.
Огнедействующий (завод) – вогневий, що вогнем працює (завод), вогнедійний.
Огненный – вогняний, вогненний.
Огнестрельный – стрільний, огнистий (АЮЗР, 6, І, 428), огнепальний. -ное оружие –
стрільна, огниста зброя.
Огнеупорный – огнетривалий.
Оговаривать – обмовляти, обмовити, ославляти, ославити; виказувати, виказати;
застерегати, застерегти (собі щось – -ить в свою пользу).
Оговор – обмова, поговір (ЛР, 44), (сплетни) плітки (ЛР, 44).
Оговорка – застереження, попередження; поясніння.
Оговорщик – обмовник; викажчик.
Оголять, оголить – заголювати, заголити.
Огонь – вогонь (р. вогню); (костёр) багаття, огнище.
Огораживать, см. Огороживать.
Огород – город, огород.
Огородник, -ца – городник, городниця.
Огородничество – городництво.
Огородный – городній, огородній (рослина). -ные овощи – городина.
141
Російсько-український словник правничої мови
Огорожа – огорожа, горожа.
Огороживать – городити, о(б)городити (плотом, стіною), горожу (по)ставити (ЛР, 44).
Огорчать – прикрості робити, зробити, чинити, вчинити (кому), завдавати, завдати суму
кому, засмучувати, засмутити кого. -ся – засмучуватися, засмутитися, в тугу вдаватися,
вдатися.
Огорчение – прикрість, засмучення.
Огорчительный – прикрий.
Ограбить – пограбувати, ограбувати, пограбити, ограбити, (зап.) з(г)рабувати, обдерти,
полупити (АЮЗР, 6, І, 303).
Ограбление – ограбування, грабунок, (стар.) зграблення, (АЮЗР, 6, І, 218), пограблення
(АЮЗР, 6, І, 186).
Ограда – огорожа, горожа, пліт (р. плоту); захист, заступлення.
Ограждать, оградить – городити, одгороджувати, одгородити, (защищать) обороняти,
оборонити, захищати, захистити; заступатися, заступитися (за кого).
Ограждение – горожа, городьба; захист, оборона, заступлення, заступа.
Ограничение – обмежування, обмежиш. -ние политических и общегражданских прав –
обмеження політичних та загально-громадянських прав.
Ограниченность – обмеженість.
Ограниченный – обмежений, обмежуваний; недоумкуватий (людина).
Ограничивать, ограничить – обмежувати, обмежити. -ваться, -иться – обмежуватися,
обмежитися. Не -ваясь тем – тим не обмежуючись, (стар.) мало на тім маючи.
Ограничительный – обмежливий, обмежний. -ные законы – закони, що обмежують,
закони обмежні.
Огромный – величезний, здоровенний.
Огрубевать, огрубеть – грубішати, погрубішати, грубнути, огрубнути.
Огрубение – загрубіння, згрубіння.
Огрызаться – одгризатися, одгризтися.
Огульный – огульний, гуртовий. -но – гуртом, на гурт.
Одалживать, одолжить – позичати, позичити (в кого, кому); визичати, визичити, (кому).
-ся (перед кем) – винним бути (кому), зобов’язуватися перед ким.
Одарять (обдаривать) – обдаровувати, обдаряти, обдарити кого чим; надаряти, надарити.
Одежда – одіж (-жи), одежа (-жі), одяг, одежина, вбрання (наряд).
Оделять, оделить – обділяти, обділити кого чим, наділяти, наділити чого кому.
Одеревенелость – здеревенілість (-лости).
Одеревянеть – здеревеніти, одерев’яніти, одубіти, дубом стати, закоцюбіти.
Одерж(ив)ать – здобувати, здобути (перемогу). -жать верх – гору взяти, перемогти.
Одержимый – опанований; (душевною болезнью) божевільний, одержимий.
Один, одна, одно – один, одна, одно (одне).
Одинаковый – однаковий, однакий, такий самий.
Одиннадцать – одинацять.
Одинокий – самітний, самі[о]тні[и]й.
Одиночество – самі[о]тність, самота, самотина. В -ве – в самотині, самотою, на самоті.
Одиночка – є[о]динак, є[о]диначка, одинець (-нця). В -ку – самотою, сам собі. По -ке –
поодинці.
Одиночный – самі[о]тний, поодинокий, поєдинчий. -ное заключение – самі[о]тнє
замкнення, самотнє ув’язнення. -ные факты – поодинокі факти.
Одичалый – здичавілий, здичілий.
Одичание – здичавіння.
Одичать – здичавіти.
Однажды – раз, один раз, одного разу, одного часу, якось.
Однако – одначе, однак, але, проте, все-таки.
Одновременный – одночасний, рівночасний. -но – в той-же час, одночасно, разом,
рівночасно.
Однодневный – одноденний. -ный заработок – одноденний заробіток. -ная перепись –
одноденний перепис.
Одноженство – одноженство.
Однозначащий – однозначний.
Одноименный – однойменний.
Однократный – одноразовий.
Однообразный – одноманітний, однобірний, однаковий.
142
Російсько-український словник правничої мови
Однородность – однорідність, одноцільність,однаковість.
Однородный – однорідний, однопільний, однаковий.
Односторонний – односторонній, однобічний. -ний договор – однобічна умова.
Односторонность – односторонність, однобічність.
Однофамилец – одного прізвища (людина), однойменник.
Одобрение – ухвала. -ние законодательных предположений – ухвала законодавчих
проєктів.
Одобрительный – ухвальний; (по)хвальний. -ное поведение заключённого – похвальна
поведінка ув’язненого. -ный отзыв – (по)хвальний відзив (думка) про кого.
Одобрять, одобрить – похваляти, похвалити, (утвердить) ухвалювати, ухвалити.
Одолевать, одолеть – перемагати, перемогти, побороти, подолати, подужати.
Одолжение – позичка, позика; услуга, послуга, прислуга, ласка. Сделайте -ние – вчиніть
ласку, (пожалуйста) як ваша ласка, будь ласка.
Одряхлеть – зістарітися, (ро)знемощіти, спорохніти.
Одуматься – роздуматися, одуматися, схаменутися.
Одурачить – одурити, обдурити, обморочити, одурманити, пошити в дурні, задурити
голову.
Одурение, одурь – одур, дур (м. р.), дурість, здуріння, очемеріння.
Одуреть – здуріти, одуріти, очемеріти, очуміти, ошаліти, знавісніти.
Одурять – дурманити, туманити. -щий – задурливий. -щее средство – одура, дурман,
дурманливе надіб’я.
Одухотворение – вдуховлення. вдухотворення.
Одухотворять – вдуховляти, вдухотворяти.
Одушевление – одушевлення, одушевління, оживлення; підойма, піднесення.
Одушевлять, одушевить – одушевляти, одушевити, оживляти, оживити, (до)дати духу.
-ся – одушевлятися, одушевитися, оживлятися, оживитися, духу набиратися, набратися.
Одышка – ядуха, дихавиця, задих. -кою страдающий – ядушливий, дихавичний.
Ожесточать, -ся – озвіряти, -ся, озвіріти, -ся, роз’ярювати, -ся, роз’ярити, -ся, запекти, -ся.
Ожесточение, ожесточённость – озвірення, запеклість, заїлість.
Ожесточенный – запеклий, озвірений, заїлий. -ная битва – запеклий бій. -ное сердце –
запекла душа.
Оживать – відживати, віджити, оживати, ожити (пов. ожий!).
Оживление – відживлення, ожившня, жвавість.
Оживленность – жвавість.
Оживленный – жвавий (розмова).
Оживлять, оживить – відживляти, відживити, оживляти, оживити.
Ожидание – ждання, чекання, сподівання; жданки. В -нии – сподіваючися (чого), чекаючи
(на що, чого).
Ожидать – ждати, дожидати, діждати, діждатися (чого), чекати (на що), дочекатися (чого),
сподіватися (СФА, VI, 352).
Ожог – опечене, опалене, опік (р. опіку), обпар.
Озабачиваться – турбуватися, потурбуватися (чим, про що), клопотатися, поклопотатися
(чим, про що), дбати, подбати (про що).
Озабоченный – заклопотаний, затурбований.
Озаглавливать – давати, дати заголовок (чому).
Оздоровление – оздоровлення, оздоровіння.
Оздоровлять – оздоровляти, оздоровити.
Озимь, озимый хлеб – озимина, озиме.
Озираться – оглядатися, оглянутися.
Озлить – розлютувати, роззлостити, роз’ярити. -ся – розлютуватися, роззлоститися,
роз’яритися.
Озлобление – зазлість, озлілість; злоба, лютість.
Озлоблять, озлобить – роззлощувати, роззлостити, розлютити. -иться – роззлоститися,
роззлуватися.
Ознакомить, -ся – ознайомити, -ся, познайомити, -ся, освідомлювати, -ся, освідомити, -ся.
Ознаменование – знак, ознака, одзнаменування. В -ние – на знак, на ознаку, на
одзнаменування.
Ознаменовывать, -ся – одзначати, -ся, одзначити, -ся; одзнаменовувати, -ся,
одзнаменувати, -ся; вславляти, -ся, вславити, -ся.
Означать, означить – значити, позначати, позначити, зазначити, зазначити, визначати,
143
Російсько-український словник правничої мови
визначити. -нный – зазначений, визначений, прописаний (КМ).
Означение – зазначення, визначення, означення.
Озноб – холод, мороз, дрижаки, дриж. У меня –об – мене морозить, мене з-по-за спини
бере.
Озорник – шибай-голова, урви-голова, бешкетник; палисвіт, паливода; пустун.
Озорство – бешкетування, пустощі.
Оказание, оказательство – вияв, виявлення. -ние помощи – допомога, уділення
допомоги.
Оказия – оказія, пригода, випадок, случай, (зап.) трапунок.
Оказывать, оказать – виявляти, виявити, показувати, показати, свідчити, висвідчити;
(добродійство) чинити, вчинити, зробити, давати, дати, оддавати, оддати. -ать внимание –
давати увагу, виявляти увагу. -ать должное почтение – вчинити належну пошану. -ать
надлежащее содействие – дати належну допомогу. -ать неуважение – показати зневагу.
-ать помощь – допомогти, стати у помочі. -ать предпочтение – перевагу, перед дати. -ать
сопротивление – поставити опір. -ать услугу – у послузі стати, вчинити послугу. -щий
сопротивление – (стар.) спротивник (АЮЗР, 6, І, 138).
Окалечить, -ся – скалічити, -ся, покалічити, -ся.
Окаменелость – скам’янілість, закам’янілість.
Окаменелый – скам’янілий, закам’янілий.
Оканчивать, окончить – кінчати, скінчити, докінчати, докінчити. -ить дело – справу
скінчити (ЛР, 44). -ить дело рассмотрением – справу одсудити (ЧСР). -нный –
закінчений, викінчений. -нное преступление – закінчений, викінчений, виконаний
злочин.
Оккупация – окупація.
Оклад – оклад (податків), розмір (платні); шата, оправа. -лад жалованья – платня, розмір
платні.
Окладной – окладний (КМ), податковий. -ной лист – податковий лист, лист про податок.
-ной сбор – безпосередній податок.
Оклеветание – оббріхування, оббрехання, обмова, см. Клевета.
Оклеветать – оббрехати, ославити кого, наклепати на кого, обмовити (от обмовляти) кого.
Оклик – оклик, гукання.
Окликать – окликати, окликнути (кого), гукати, гукнути, нагукати (на кого).
Окно – вікно. Условия выведения -он в соседний двор – коли можна робити вікна на
сусідове подвір’я.
Оковы – кайдани, заліза, пута (окови). Ручные -вы – кайданки. Заключить в -вы – забити
в кайдани.
Оковывать, оковать – обковувати, оковувати, окути, заковувати, закути. -нный – в пута
забитий, окутий, кутий, закований, закутий.
Околе(ва)ть – здихати, здохнути; дубіти, одубіти, задубіти, дуба дати; клякнути,
заклякнути (на холоді).
Околица – околиця, округа.
Около – наоколо, навколо. [Навколо будинку], надокола, коло, біля, побіля, обік, побік.
[Біля нього, обік його]; трохи, мало не, близько чого. [Цьому буде близько трьох років. Це
коштує карбованців п’ять або близько того].
Околоток – куток, (провинц.) околія, квартал; лікарський пункт.
Окольный – сусідній, довколишній, околиш[ч]ній. -ные люди – сусідні, околиш[ч]ні люди.
-ные пути – манівці.
Оконечности – руки й ноги (в людини), кінцівки, кінцевини.
Оконный – віконний, віконечний, вікняний. -ное стекло – шибка.
Окончание – кінець, скінчення, докінчення (АЮЗР, 6, І, 262), закінчення; квитування
(рахунків). -ние аренды – кінець оренди, (стар.) видержання оренди (АЮЗР, 6, І, 266).
Близкий к -нию – (уже) на скінченні. -ние дела – докінчення справи (ЛР, 24). -ние торга
– кінець торгу, розторжка. Перед -нием, в конце – наприкінці.
Окончательный – остаточний (ЛР, 44); кінцевий, останній. -ный приговор – присуд
остаточний. Приговор в -ной форме – уґрунтований, мотивований присуд. -ное (не
подлежащее обжалованию) решение – безпересудний вирок; безпересудний розвяз (КМ).
Решение в -ной форме – уґрунтований, мотивований вирок, (ви)рішення в остаточній
формі. -ный счёт – кінцевий (остаточний) рахунок. -но – остаточно, вкінець, до кінця, до
останку, до остатку, вкрай.
Окостенелость – за[с]костенілість; костюк.
144