Російсько-український словник правничої мови
Исправление – поправа (АЮЗР, 6, І, 464), направа (АЮЗР, 6, 1, 375), виправлення (тексту);
полагодження (воза); (исполнение) виконування, (стар.) справування (заряду).
Исправлять, исправить – виправляти, виправити, поправляти, поправити; ладнати,
лагодити. -лять должность – заступати кого, справувати уряд, на місці кого зоставатися
(ЛЗ, XI), виконувати службу. -щий должность – наказний, заступник, (стар.)
справуючий уряд (КМ). -щий должность нотариуса – наказний нотар.
Исправность – справність. Всё в -ности – все гаразд, справно.
Исправный – справний.
Испражнение – кало, послід; (акт) випорожнення. Исследование -ний – дослідження кала.
Испрашивать, испросить – просити, попросити, прохати, попрохати. -мый – проханий.
-мые кредиты – прохані кредити. -сить прощение – перепросити (ЛР, 44).
Испробовать – попробувати, спробувати, (испытать) зазнати, випробувати. -вать на вкус
– покоштувати.
Испуг – ляк, переляк, переполох, (ужас) жах.
Испугать – злякати, налякати, перелякати. -ся – злякатися, налякатися, перелякатися.
Испуганный – зляканий, переляканий.
Испытание – проба, спроба, спробунок; дізнавання; іспит. На -ние – на іспит, на пробунок.
Испытанный – дізнаний (СФА, VI, 437), випробуваний.
Испытательный – іспитовий, іспитний. -ный срок – по назначению суда для осуждённых
– призначений засудженим (від суду) іспитний термін.
Испытывать, испытать – (ощущать) дізнавати, дізнати, досвідчувати, досвідчити,
зазнавати, зазнати, (проверять) брати на пробу, на спробунок, випробовувати,
випробувати.
Исследование – досліджування, дізнавання, розвідування; дослід; розвідка, доходження.
Исследователь – дослідник, дослідувач.
Исследовать – досліджувати, дослідити; дізнавати, дізнати; розвідувати, розвідати.
Исступление – нестяма, нестям, несамовитість, шаленство.
Исступлённый – несамовитий, навіжений. -но – несамовито, навіжено.
Иссякать, иссякнуть – вичерпуватися, вичерпатися, виходити, вийти; зникати, зникнути.
Истекать, истечь – упливати, упливти, виходити, вийти, кінчатися, скінчитися (час);
витікати, витекти, випливатися, виллятися. -кать кровью – зіходити, зійти кров’ю. -ший –
минулий (час), зійшлий, збіглий, вийшлий (термін).
Истерзать – розшарпати, розшматувати, на шматки порвати. -ся – змучитися,
перемучитися. [Серце пошматувалося].
Истерия – гістерія (хороба).
Истеричный – гістеричний.
Истец, истица – позовник (-ця), позвальник (-ця), позивач (-чка), (стар.) повод (АЮЗР, 6, І,
363, 519). -вая сторона – позовна сторона, (стар.) поводова сторона (ЛЗ, XI; ЧСР).
Истечение – кінець; скінчення, уплив (часу), уплиття. По -нии известного времени – з
упливом певного часу. -ние срока – скінчення терміну, строку. За -нием давностного
срока – за задавненням терміну, строку, реченця.
Истина – істина, правда.
Истинный – істинний, правдивий, справедливий; справжній, певний, дійсний. -но –
справді, дійсно, певно. -ный смысл статьи закона – справжній розум статті закону.
Истлевать, истлеть – зотлівати, зотліти, гнити, зогнити, трухнути, струхнути, трухлявіти,
струхлявіти (дерево). -ший – зотлілий, трухлий, трухлявий, струпішілий.
Истолкование – тлумачення, вияснення, витолкування.
Истолкователь – тлумач, толковник.
Истолковывать – (ви)тлумачити, витолковувати, витолкувати (ЧСР), вияснювати,
вияснити.
Истолочь – витовкти, потолочити, витолочити (поле, городину).
Исторический – історичний.
История – гісторія (напр. права).
Источник – джерело (ТОК, III, 21); початок; зав’язок.
Истощать – висиляти, виснажувати; вичерпувати. -ся – висилятися, виснажатися,
охлявати; вичерпуватися.
Истощение – висилення, виснаження, виснага; вичерпання.
Истрачивать, истратить – витрачувати, витратити, потратити.
Истребитель – нищитель, згубник, згубитель.
Истребительный – згубний, погубний.
70