Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської
Лінгвістичний час (темпоральність) – категорія, що охоплює різні
мовні засоби вираження часу. Серед цих засобів чітко окреслюється
клас прислівників а саме лексико-сомантична група обставинних
прислівників – прислівники часу. Вони виконують суттєву функцію –
виражають засобами мови об’єктивно реальний час, поза яким не може
існувати людина. Всі прислівники часу об’єднуються наявністю в їх
семному складі категорійної семи, що умовно можна назвати
прислівниковістю та інтегральної семи загально часової
віднесеності. Прислівники часу взаємодіють з формами дієслова: вони
уточнюють, конкретизують, а інколи й зумовлюють час здійснення дії.
Формуючись на основі дієслова, іменника, прикметника, прислівник
нівелює вихідні морфологічні категорії і набуває ознак незмінності.
Прислівники вживаються для вираження ознаки іншої ознаки –
динамічної дієслівної і статичної прикметникової. У нашому
дослуженні ми дами характеристику прислівникам часу та з’ясуємо
вплив їх, як детермінуючих членів, на парадігму речення.
Прислівники часу поділяються на такі групи:
1. Прислівники – локалізатори дії;
2. Прислівники межі дії;
3. Перспективно- та частотно-часові прислівники.