Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук. Одеса, Одеський національний університет імені І.І.
Мечникова, 2015. - 254 с.
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Науковий керівник: д.ф.н., професор Форманова С.В.
Мета дослідження полягає в аналізі комунікативно-прагматичних та
сугестивних характеристик сучасного українського медичного дискурсу
як актуального складника сучасного комунікативного простору.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі обсяжного
матеріалу вперше:
• подано систематизацію та розгорнуте теоретичне обґрунтування медичного дискурсу як різновиду інституційного дискурсу;
• доведено сугестивну природу медичного дискурсу;
• визначено засоби сугестивного впливу в медичному дискурсі в цілому та в його жанрах;
• розроблено класифікацію комунікативних стратегій і тактик у домінантних інтеракціях “лікар-пацієнт”;
• висвітлено комунікативні особливості мовлення українського лікаря в інтеракції “лікар-пацієнт”;
• виявлено лексичні параметри формування мовленнєвої поведінки учасників медичного дискурсу в конфліктних ситуаціях спілкування. Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані у вишівських курсах української мови (розділи “Лексикологія”, “Культура мови”, “Стилістика”, “Морфологія”, “Синтаксис”); при укладанні підручників і посібників із дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”; у проведенні спецкурсів і спецсемінарів із сугестивної лінгвістики, нейролінгвістичного програмування, дискурсології, лінгвоконфліктології, при написанні кваліфікаційних робіт студентів, відповідних підручників і посібників, а також у практиці укладання словників медичної термінології.
• подано систематизацію та розгорнуте теоретичне обґрунтування медичного дискурсу як різновиду інституційного дискурсу;
• доведено сугестивну природу медичного дискурсу;
• визначено засоби сугестивного впливу в медичному дискурсі в цілому та в його жанрах;
• розроблено класифікацію комунікативних стратегій і тактик у домінантних інтеракціях “лікар-пацієнт”;
• висвітлено комунікативні особливості мовлення українського лікаря в інтеракції “лікар-пацієнт”;
• виявлено лексичні параметри формування мовленнєвої поведінки учасників медичного дискурсу в конфліктних ситуаціях спілкування. Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані у вишівських курсах української мови (розділи “Лексикологія”, “Культура мови”, “Стилістика”, “Морфологія”, “Синтаксис”); при укладанні підручників і посібників із дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”; у проведенні спецкурсів і спецсемінарів із сугестивної лінгвістики, нейролінгвістичного програмування, дискурсології, лінгвоконфліктології, при написанні кваліфікаційних робіт студентів, відповідних підручників і посібників, а також у практиці укладання словників медичної термінології.